Лазнюк Роман Григорович

1904 - 1982, командир відділення розвідки мінометної батареї

Народився 1 жовтня 1904 року в Мотижині, там і помер 18 квітня 1982 року^[1]. В армії від 1942 року; командир відділення розвідки мінометної батареї 312-го стрілецького полку. Після війни демобілізувався, жив і працював удома.

Повний кавалер ордена Слави - усі три ступені, два 1944 року і третій 1945-го^[1]. Відзначився під час звільнення міст Холм на Новгородщині й Новоржев на Псковщині в лютому 1944 року, у боях біля Ліванів у Латвії в серпні 1944-го і під Кеніґсберґом у квітні 1945 року.

Лазнюк чи Лознюк

Через одну літеру цю людину важко знайти. «Історія міст і сіл УРСР» 1971 року друкує «Р. Г. Лознюк», і більше нічого - самі ініціали, без імені, без дат^[2]. Енциклопедія Сучасної України друкує «Лазнюк Роман Григорович», з повним імʼям, обома датами життя й номером полку^[1].

Збігається одразу три речі: одне село, повний кавалер ордена Слави й ті самі ініціали Р. Г.^[2][1] Повних кавалерів на весь Союз близько двох з половиною тисяч, тож ототожнення майже певне - але ні наказу про нагородження, ні метрики під ним немає, і саме тому воно лишається неперевіреним.

На користь написання через «а» є ще два свідчення, обидва слабкі поодинці. У «Реабілітованих історією» серед мотижинців стоїть Лазнюк Сава Савелійович, 1889 року народження, уродженець села, - єдина інша поява цього прізвища в мотижинських рядках, і написана вона через «а»^[3]. А стаття Вікіпедії про Мотижин пише «повний кавалер ордена Слави Р. Г. Лазнюк», хоч і без жодної виноски^[4]. Це різні редакції, і жодна з них не радянський том 1971 року, тому «Лознюк» найімовірніше помилка набору - ненаголошене «а», почуте як «о». Родинного звʼязку між Романом Григоровичем і Савою Савелійовичем жодне джерело не називає, і з самого прізвища його не виводять.

Пошук за «Лознюк» не дасть нічого - ні статті енциклопедії, ні згадки про село. Шукати треба Лазнюк.

Чого ми не довели

Номерів і дат наказів про нагородження немає в жодному доступному джерелі. Енциклопедія подає самі роки - 1944 двічі й 1945^[1], а без номера наказу кожен із трьох орденів лишається неперевірюваним по нагородних базах.

Звання не назване ніде. Командир відділення в 1944-1945 роках був сержантом або старшиною, але це міркування про типову посаду, а не запис із документа.

Місце поховання не встановлене. Енциклопедія каже, що він помер у Мотижині^[1], а про поховання жодне джерело не пише.