Від грецької цегли чи від поясного одягу?
Одне пояснення назви «Плахтянка» веде до грецького слова, яке означає цеглу, друге - до майстерні мотижинського поміщика. Обидва надруковані, і в обох стоїть своя дата.
Плахта - це поясний одяг, який ткали по всій Наддніпрянщині, і від нього до назви села рукою подати. Так її і пояснюють - але не всюди. У Похилевича назва йде від грецького слова, яке означає цеглу, і плахти в ній немає зовсім.
Дві книжки, два походження, і в кожної своя дата.
Спершу та, у якій усе сходиться
Радянський довідник 1971 року веде назву від майстерні для виробництва плахти, яку побудував мотижинський поміщик Савицький.[3] Версія лягає як влита: ткацький край, поміщик по сусідству, і слово те саме. Районний нарис 2006 року повторює її вже з точною датою - 1763 рік.[4]
Та сама книжка, на двадцять шість сторінок раніше
У нарисі про сусідній Мотижин стоїть, що 1859 року маєток перейшов до племінниці попередньої власниці, Марії Миколаївни Кандибової, а заміж за генерала Савицького вона вийшла вже потім.[5] Похилевич, який писав про цю родину за життя її членів, датує перехід 1860 роком - і це його власна поправка: у виданні 1864 року той самий автор стояв на 1859-му.[6][7] Тобто 1859 і 1860 це одна подія у двох редакціях.
Хоч би яка з них була правильна, між майстернею, яку Савицькому приписують, і його появою в цих краях - майже сто років.
Тоді лишається цегла
Похилевич 1864 року, у «Дополненіяхъ и поправкахъ» наприкінці тому:
- ПЛАХТЯНКА. Названіе деревни производятъ отъ греческаго слова πλίνθος - кирпичь.[1]
«Производятъ» - тобто так кажуть інші, а не так твердить автор. Похилевич цю версію переказує й ставить її окремо від основної статті, у розділі поправок.
Цегельня в селі справді була, і про неї пише той самий Похилевич, у тій самій книжці. Проблема в даті: цегляний завод господиня поставила разом з рештою панського промислу вже після того, як купила село, а купила вона його близько 1830 року.[2]
Три книжки, які здаються одним рядом
Переказ, що твердне на очах, тут не складається: ланки належать різним версіям.
Похилевичеве обережне «производятъ» стосується цегли, і другого разу цю версію не повторив ніхто - вона так і лишилася чужою думкою в розділі поправок.[1] Довідник 1971 року нічиєї обмовки не знімав: він запропонував інше походження, від плахти й Савицького, і подав його вже без жодного «кажуть».[3]
А от усередині цієї другої версії тверднення видно, і на одному кроці. Довідник 1971 року дати не має зовсім; районний нарис 2006 року повторює те саме твердження й додає від себе точний рік, 1763-й.[3][4] Доказу при цьому не додано жодного.
А село вже стояло
Найдавніша відома згадка Плахтянки - 1768 рік. Того року князь Антоній Любомирський виміняв Макарівський ключ, і в переліку сіл, що йшли разом із Макаровом, вона названа поіменно.[8] Той самий словник в окремому гаслі додає, що «у половині минулого століття» Плахтянка належала до маєтку Макарів.[9]
Отже до появи Савицьких назва існувала вже щонайменше девʼяносто років, а цегельня молодша за неї щонайменше на шістдесят. Обидва пояснення розказують про те, що коїлося в селі після того, як назва вже була.
Чого не встановлено
Твердого походження назви джерела не дають.
Одна зачіпка все ж лишається. У польських паперах найраніша форма записана як Płachcianka, і гасло словника друкує обидві поруч - «Płachcianka al. Płachtianka».[9] Форма з -cian- веде до плахти незгірш за сучасну, а до цегли не веде ніяк. Але сама собою вона не доводить нічого: польська графіка на цих назвах хитається, і той самий писар міг записати те саме слово двома способами.
Рік 1763 підтвердить або зніме лише документ XVIII століття: купча, інвентар маєтку або люстрація, у якій село названо на його першому віку.