Обидва пояснення молодші за те, що пояснюють
Звідки взялася назва «Плахтянка», відповідають дві версії. Одна спирається на завод, якого тоді не було, друга - на поміщика, який тоді ще не народився для цих країв.
Плахта - це поясний одяг, який ткали по всій Наддніпрянщині, і від нього до назви села рукою подати. Так її і пояснюють у двох найпоширеніших версіях, тільки в одній ідеться зовсім не про плахту.
Обидві пояснюють назву тим, чого на час її появи ще не було.
Версія перша: цегла
Похилевич 1864 року, у «Дополненіяхъ и поправкахъ» наприкінці тому:
- ПЛАХТЯНКА. Названіе деревни производятъ отъ греческаго слова πλίνθος - кирпичь.[1]
«Производятъ» - тобто так кажуть інші, а не так твердить автор. Похилевич цю версію переказує й ставить її окремо від основної статті, у розділі поправок.
Версія тримається на тому, що в селі була цегельня. Цегельня справді була - і про неї пише той самий Похилевич, у тій самій книжці. Проблема в даті: цегляний завод господиня поставила разом з рештою панського промислу вже після того, як купила село, а купила вона його близько 1830 року.[2]
Тобто цегельня молодша за назву щонайменше на шістдесят років.
Версія друга: плахта
Радянський довідник 1971 року подає інше: назва - від майстерні для виробництва плахти, яку побудував мотижинський поміщик Савицький.[3] Районний нарис 2006 року повторює це вже з точною датою: 1763 рік.[4]
Цю версію спростовує та сама книжка, що її друкує. На двадцять шість сторінок раніше, у нарисі про сусідній Мотижин, стоїть, що 1859 року маєток перейшов до племінниці попередньої власниці, Марії Миколаївни Кандибової, а заміж за генерала Савицького вона вийшла вже потім.[5] Похилевич, який писав про цю родину за життя її членів, датує перехід 1860 роком - і це його власна поправка: у виданні 1864 року той самий автор стояв на 1859-му.[6][7] Тобто 1859 і 1860 це не дві події, а дві редакції однієї.
Хоч би яка з них була правильна, між майстернею, яку Савицькому приписують, і його появою в цих краях - майже сто років.
А село вже стояло
Найдавніша відома згадка Плахтянки - 1768 рік. Того року князь Антоній Любомирський виміняв Макарівський ключ, і в переліку сіл, що йшли разом із Макаровом, вона названа поіменно.[8] Той самий словник в окремому гаслі додає, що «у половині минулого століття» Плахтянка належала до маєтку Макарів.[9]
Отже до появи Савицьких назва існувала вже щонайменше девʼяносто років, а до появи цегельні - шістдесят.
Що з цим робити
Обидва пояснення - пізні здогади, і обидва пояснюють назву тим, що коїлося в селі після того, як назва вже була. Твердого походження ми не знаємо.
Одна зачіпка все ж лишається. У польських паперах найраніша форма записана як
Płachcianka, і гасло словника друкує обидві поруч - «Płachcianka al.
Płachtianka».[9] Форма з -cian- веде до плахти незгірш за сучасну, а
до цегли не веде ніяк. Але сама собою вона не доводить нічого: польська графіка
на цих назвах хитається, і той самий писар міг записати те саме слово двома
способами.
Дві версії, і твердне тільки одна
Три книжки не складаються в один ряд, у якому переказ твердне на очах: ланки належать різним версіям.
Похилевичеве обережне «производятъ» стосується цегли, і другого разу цю версію не повторив ніхто - вона так і лишилася чужою думкою, переказаною в розділі поправок.[1] Довідник 1971 року нічиєї обмовки не знімав: він запропонував інше походження, від плахти й Савицького, і подав його вже без жодного «кажуть».[3]
А от усередині цієї другої версії тверднення справді видно, і на одному кроці. Довідник 1971 року дати не має зовсім; районний нарис 2006 року повторює те саме твердження й додає від себе точний рік, 1763-й.[3][4] Доказу при цьому не додано жодного. Перевірити рік можна лише за документом XVIII століття: купчою, інвентарем маєтку або люстрацією, у якій село названо на його першому віку.