Дату заснування взято з цитати про інше місто
· Копилів
Копилів рахує свій вік від 1392 року. Ми пішли по ланцюгу посилань і дійшли до цитати, у якій ідеться про місто за чотириста кілометрів звідси.
У картці Копилова у Вікіпедії стоїть рік заснування - 1392, і село приписано до категорії населених пунктів, заснованих того року[2]. У тілі статті наведено й саму цитату:
Ягело, кроль полский, Владимира Олгердовича князя киевского року от рожества Христова 1392 преміни, вмісто Киева давши ему Копылье[2]
Речення виглядає як витяг із літопису. Ми пішли перевіряти, з якого саме воно взяте.
Ланцюг має рівно дві ланки
Виноска у Вікіпедії веде на статтю Євгена Букета «Історія кожного поселення - сягає корінням у глиб століть», надруковану в районній газеті 3 лютого 2012 року[1]. Ми відкрили цю статтю в корпусі. Текст у ній той самий, слово в слово - і жодного посилання під ним немає: ні назви літопису, ні тому, ні сторінки.
Далі ланцюг обривається.
Чиє це «Копылье»
Ягайло переміщує Володимира Ольгердовича з Києва й дає йому натомість «Копылье».
Копиль - місто в Слуцькому повіті, на території нинішньої Білорусі, і саме воно разом зі Слуцьком стало володінням роду Володимира Ольгердовича, від якого пішли князі Олельковичі. Цю частину ми не реконструювали: вона стоїть у тому самому томі того самого довідника, у якому описано наш Копилів. Чого довідник не каже - то це хто саме й коли вивів Володимира з Києва: цитата з газетної статті називає Ягайла, історіографія частіше називає Вітовта, і розсудити це ми тут не беремося. Для нашого питання досить іншого: місто, яке дісталося князеві, задокументоване, і воно не наше.
Słownik geograficzny Królestwa Polskiego, том IV. На сторінці 387 - гасло про білоруський Kopyl, і в ньому: «przeszło dwa wieki panował na Kopylu i Słucku… Linia ta prawdziwych książąt krwi wygasła po mieczu 1591 w osobie księcia Michała na Kopylu»[3]. На сторінці 388 - гасло про наш Kopyłów, село Київського повіту.
Два поселення стоять на сусідніх сторінках одного тому. Між ними близько чотирьохсот кілометрів.
Похилевич знав про цю проблему і теж її не закрив
Суперечка про «давній Копилів» на півтора століття старша за газетну статтю. Обидва видання Похилевича починають статтю про село однаково:
О Копыловѣ упоминается въ древнихъ лѣтописяхъ; но незнаю почему Кіевскіе археологи ищутъ этаго древняго Копылова подъ самымъ Кіевомъ[4][5]
Тобто вже 1864 року йшлося про те, де саме шукати літописний Копилів, і київські археологи шукали його зовсім не тут - «подъ самымъ Кіевомъ». Похилевич із ними сперечається, називає село своїм кандидатом - і літописного рядка не наводить теж.
Отже претендентів на давню згадку троє: наше село, якийсь пункт під Києвом і білоруський Копиль. Жоден із трьох не має при собі рядка з літопису.
Що з цього випливає для сторінки
Дата 1392 в наш опис села не пішла, і категорія «засноване 1392 року» теж. Це не означає, що Копилів молодший, ніж думають: це означає, що його вік поки не встановлено. Найраніша дата, яку джерела називають прямо, - 1738 рік, коли село вже мало двох власників[4]. Нарис у книзі памʼяті відсуває межу до середини XVII століття, але архівної адреси не дає.
Та сама газетна стаття дає ще дві дати, і з ними те саме: «урочище Копиловка» у XVI столітті й «знову як село з 1602 року»[1]. Джерела під ними немає так само, як під 1392-м, тому в опис села вони не пішли - але шукати їх варто саме в актових книгах, а не в літописах, і це вже інша робота.
У краєзнавця це припущення без посилання, у енциклопедії - поле «засновано», у категорії - вже факт.
Лишається знайти сам літописний рядок. Шукати його треба в Густинському літописі й у Хроніці Литовській і Жмойтській - за формулою «вмісто Києва», а не за назвою села, - і дивитися, що стоїть у контексті поруч: обидва Копилі пишуться майже однаково, і розрізнити їх можна тільки так.