Селяни розгромили економію 23 травня 1906 року

Про цей день ми знаємо лише тому, що київська газета переплутала два села. Наприкінці травня 1906 року «Отголоски Жизни» надрукували кореспонденцію «Разгромъ имѣнія»: у Юрівці Макарівської волості селяни від самого відкриття Думи ждали землі, не дістали, просили поміщиків продати хоч по клаптю, дістали відмову і 25 травня розгромили обидві економії до основи, а на місце виїхали судові власті й вислано війська^[1].

Землевласник Орест Соколовський прочитав це про себе й написав у «Кіевлянинъ». Його маєток - Юрів, і там нічого не сталося: селяни справно виплачують за куплену в нього 1904 і 1905 року землю. А ось «въ селѣ Юровкѣ, другой, Бышевской волости, дѣйствительно 23 мая было столкновеніе»^[1]. Так через непорозуміння двох сіл у пресі лишився опис події в третьому.

За Соколовським, справа була в потраві. Селяни мали заплатити за витолочені посіви по таксі, замість того вибили в квартирі прикажчика вікна, потрощили меблі й посуд, а назавтра вчинили те саме в хаті селянина, який купив у поміщика сорок десятин без згоди громади. Судові власті в Юрівку не виїздили й війська не посилали: бешкетників забрала поліція^[1]. Власника юрівського маєтку Соколовський називає в третій особі й на імʼя не згадує - той саме пропонував Селянському банку купити маєток цілком, а коли банківська оцінка виявилася збитковою, розпродував землю частинами й дорожче.

Кореспондент, який писав із самої Юрівки через рік, додає числа й прізвища. Розгромлено було квартири управителя маєтку Озеровського К. А. Богдановича й економа Маньковського; обстанову побито на тріски, домашні речі частково розграбовано. Обвинувачених було вісімнадцятеро, поліція заарештувала їх одразу, слідчий випустив до суду - і суд не розібрав справи цілий рік^[2]. Сам кореспондент повʼязує це з тим, що сталося далі: за рік без одного дня в селі вбили Богдановича, і про мотив убивці він пише окремо, що той був грабіжницький.

Двоє обвинувачених відомі на імʼя. Іван Ілліч Гончарук утік від конвойного 3 липня того самого 1906 року й переховувався сім із половиною років^[3]. Марко Литвин, двадцяти трьох років, лишився в селі й наступного травня стріляв через вікно^[2].

Радянський довідник переказав усе це одним реченням про дві розгромлені економії^[4], і саме воно потрапило звідти в краєзнавчі тексти. Ті, хто писав по свіжому, рахували інакше: дві квартири при одній економії.

Як ми це зʼясували: Газета переплутала два села - і через це ми знаємо, що сталося в Юрівці