Іван Ілліч Гончарук
1867 - ?, селянин
Восени 1913 року в Фастові затримали чоловіка, який назвався Бренем, селянином із Козиченки, і мав на те паспорт. Паспорт був підроблений. Через якийсь час затриманий сказав, хто він насправді: Іван Ільїн Гончарук, селянин села Юровки Київського повіту[1].
Про нього варто знати те, що вийшло назовні аж на суді. Гончарука судили за чотирма давніми крадіжками - 1891, 1896 і двома 1904 років, - після останньої з яких він вийшов на волю 4 січня 1906 року. А далі в судовому звіті стоїть речення, заради якого ця сторінка й існує: того самого року його «привлеченъ къ слѣдствію по обвиненію въ участіи въ публичномъ скопищѣ, разгромившемъ 23 мая 1906 г. экономію владѣльца Озеровскаго при с. Юровкѣ»[1]. Тобто Гончарука обвинувачували в участі в тому самому погромі.
3 липня того самого 1906 року він утік від конвойного і переховувався до 27 листопада 1913-го[1]. Сім із половиною років під чужим імʼям.
Скінчилося це погано. За звинуваченням, 26 листопада 1913 року у Фастові Гончарук задушив міщанина Йосифа Пасикова й завдав йому чотирнадцяти колото-різаних ран шиї, а наступної ночі вкрав зі станції Фастів тюк баранячих шкурок на 225 карбованців 40 копійок[1]. Сам він розповідав інакше: приїхав у Фастів у ніч на 24 листопада, щоб їхати звідти додому в Юрівку, запив і лишився до базарного дня.
Вироку київського окружного суду наші джерела не подають - газета друкує звіт із процесу, а не його кінець.
Гончарук - єдиний учасник погрому 1906 року, чиє повне імʼя ми знаємо. Прізвище в селі не поодиноке: метричні книги юрівської парафії 1840-х і початку 1850-х років дають шістьох Гончаруків, і одного з них причт записав Ганчаруком; серед них Петро й Катерина Іванівна, що померли одного дня 29 жовтня 1852 року[2].