Село вперше названо на імʼя 1811 року, а дата 1622 виявилася чужою

Найраніший документ, у якому Яблунівка названа власним іменем, - ревізька казка 1811 року: «Ревізька казка селян села Яблунівка Васильківського повіту», Держархів Київської області, ф. 280, оп. 2, спр. 80, двадцять аркушів.^[1] Назву села ми знаємо із заголовка справи, а самих аркушів не читали, тож хто в них вписаний - сказати не можемо. Село, звісно, старше за свій найраніший вцілілий папір; наскільки старше, з цього паперу не видно.

Тим часом у краєзнавчих текстах першою згадкою Яблунівки називають 1622 рік. Ця дата не про наше село.

Звідки взявся 1622 рік

Її подає стаття Євгена Букета про датування поселень Макарівського району: 23 серпня 1622 року Ян Іпогорський присудив заочно баніцію на Харлінського в справі нібито «вибиття зі спокійного утримання» селища Яблонки і земель до нього належних.^[10] Виноска при цьому реченні стоїть, і вона точна: збірник документів Źródła dziejowe, том XXI, Варшава, 1894, сторінка 626.

На тій сторінці, під колонтитулом «Воєводство Брацлавське, р. 1622», запис коротший за переказ і трохи інший: це касація заочно здобутої баніції, а не її накладення.^[2] Але для першої згадки важить не це, а те, чия то Яблонка.

Покажчик тому зводить чотири згадки в одну садибу

Іменний покажчик того самого тому має одне-єдине гасло на цю назву: «Jabłonka 160, 270, 327, 626».^[3] Тобто укладач вважав усі чотири згадки одним поселенням, і три інші сторінки кажуть про нього те, чого не каже сторінка 626.

Найраніша з них - 160-та: 25 серпня 1609 року Станіслав Харлінський позивається до Адама Волчковича Олізара про підданих, збіглих «з маєтків Гладковичі і Яблонка» до Коростишева.^[4] На 270-й, 30 травня 1618 року, той самий Харлінський передає Єжи Лясоті «маєтки Гостомль, Яблонку і Озера з приналежностями».^[6] На 327-й, 16 липня 1624 року, збіглих із Яблонки підданих вимагають уже від Лясоти.^[5] Через десять років після донації подимний реєстр 1628 року застає їх на тому самому місці: у розділі Єжи Лясоти після містечка Гостомель відразу йде «Jabłonka dym. 2, ogr. 2» - два дими й дві городницькі хати.^[7]

Сам запис 1622 року ні Лясоти, ні донації не називає: у ньому стоїть тільки Харлінський і «селище Яблонки».^[2] Зводить його з гостомельським ключем не документ, а покажчик тому й ланцюг володіння навколо цієї дати - 1609, 1618, 1624 і 1628 роки тримають Яблонку при Гостомлі й Озерах два десятиліття поспіль.

Одну розбіжність варто назвати вголос. Сторінка 626 стоїть у брацлавському розділі тому, під колонтитулом «WOJEW. BRACŁAWSKIE. r. 1622»,^[2] тоді як гостомельська Яблонка і в пізніших довідниках стоїть при Київському повіті.^[11] Чому запис потрапив до брацлавського розділу, ми не встановили; ототожнення тримається на покажчику й на ланцюгу власників, а не на колонтитулі.

А нашої Яблунівки в реєстрі 1628 року немає взагалі, і з цього не випливає, що села не було. Бишів зі своєю волостю записано в тому реєстрі однією сумою - «Byszow z włością (zł. 114, gr. 18)», - і жодного села волості поіменно там не названо.^[8] Те саме показує й покажчик осад того тому з другого боку: назва Jabłonka стоїть у ньому при трьох сторінках - 72, 80 і 170, - і всі три чужі, це кущі Харленського, Лясоти й волость Хабного на Поліссі.^[9] Усе, що сиділо в бишівській волості, лишилося всередині тієї суми безіменним.

Дві Яблунівки в тому самому словнику

Різницю між ними видно й через двісті пʼятдесят років. Słownik geograficzny дає гостомельській Яблонці власне гасло: село Київського повіту, 37 верст від Києва, з відсиланням «Por. Hostoml», а в гаслі самого Гостомля перелічено, що до гостомельського ключа належали «Błystawica, Ozera, Jabłonka».^[11] Наше село стоїть у тому ж словнику під іншим гаслом і в іншій формі назви - Jabłonówka: «казенне село при впадінні Куделі в Ірпінь», гміна Веприк, 30 верст від Василькова.^[12]

Різні повіти, різні гміни, різні річки, різні форми назви. Спільне в них одне - корінь.

Та сама тезка вже раз переставила село на чужу річку

«Словник гідронімів України» 1979 року подає в гаслі «Буча» перелік поселень при цій річці: «нп Мотижин, Березівка, Колонщина, Яблунівка Макарівськ. р-ну Київськ. обл.».^[14] Мітка району в тому рядку одна на чотири назви, і для перших трьох вона слушна. Джерело кожної назви словник називає сам - сторінки Похилевича 1887 року; на сторінці 36 описано Яблунівку Київського повіту, ту, що лежить на лівому боці Бучі за пʼять верст від Гостомля.^[15] Разом із чужим районом наше село дістало й чужу річку.

Тобто одна тезка під Гостомлем зіпсувала в довідниках дві різні речі - і воду, і дату. Про річку докладніше на сторінці села, /mistse/yablunivka.

1864 рік: перший друкований опис села лежить під чужою назвою

Похилевич 1864 року вміщує Яблунівку всередині статті про Чорногородку: казенна деревня, приписана до чорногородського приходу, «расположенная при впаденіи въ рѣку Ирпень ручья Кудели, ниже Черногородки, за 4-ре версты», 333 жителі обох статей.^[13] Свого гасла в томі село не має, і в змісті його теж немає. Для датування це не документ про Яблунівку, а опис середини XIX століття, зроблений з висоти сусідньої парафії; для пошуку це важить більше за дату.

Для пошуку. Своєї парафії Яблунівка не мала - село було приписане до церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Чорногородці, за чотири версти.^[13] Тому церковні записи про яблунівців треба шукати в чорногородських метричних книгах, під назвою сусіднього села. Найраніша чорногородська книга, яку ми знайшли в каталозі мікрофільмів, - за 1804 рік.^[16] Але зсунути нижню межу вона не допоможе, і це варто знати наперед: ми подивилися два її розвороти, і села вона не записує взагалі. Запис має вигляд «крестилъ священникъ такий-то рожденнаго младенца такого-то отъ законныхъ родителей», без села ні в тексті, ні на полях, - так у двох різних парафіях тієї самої книги.^[16] Тобто яблунівця від чорногородця в ній не відрізнити інакше, як за прізвищем, і то здогадом.

Двадцять аркушів ревізької казки досі ніхто з нас не тримав у руках. У них мають стояти імена, вік і склад дворів - найдавніший поіменний список яблунівців, який узагалі вцілів. Поки їх не прочитано, 1811 рік лишається датою документа, а не списком людей.