Ревізька казка 1811 року і запис 1622 року, що не вказує на Яблунівку

Найраніший відомий документ, у заголовку якого стоїть назва Яблунівка, - ревізька казка 1811 року: «Ревізька казка селян села Яблунівка Васильківського повіту», що зберігається в Державному архіві Київської області.^[1] Słownik geograficzny 1900 року знає у Васильківському повіті дві Яблунівки: нашу, при впадінні Куделі в Ірпінь, і ще одну, у гміні Єзерна з поштою в Білій Церкві.^[17] Котру з них описано в справі, із заголовка не видно, а хто вписаний у самі аркуші, поки не встановлено.^[1]

Тим часом у краєзнавчій статті 2016 року першою згадкою Яблунівки названо 1622 рік.^[10] Що ця дата про наше село, документ 1622 року не показує.

Звідки взявся 1622 рік

Її подає стаття Євгена Букета про датування поселень Макарівського району: 23 серпня 1622 року Ян Іпогорський присудив заочно баніцію на Харлінського в справі нібито «вибиття зі спокійного утримання» селища Яблонки і земель до нього належних.^[10] Виноска при цьому реченні стоїть, і вона точна: збірник документів Źródła dziejowe, том XXI, Варшава, 1894, сторінка 626.

На тій сторінці, під колонтитулом «Воєводство Брацлавське, р. 1622», запис коротший за переказ і трохи інший: це касація заочно здобутої баніції, а не її накладення.^[2] Але для першої згадки важить не це, а те, чия то Яблонка.

Покажчик тому зводить чотири згадки під одне гасло

Покажчик місцевостей того самого тому має одне-єдине гасло на цю назву: «Jabłonka 160, 270, 327, 626».^[3] Три інші сторінки кажуть про Яблонку те, чого не каже сторінка 626.

Найраніша з них - 160-та: 25 серпня 1609 року Станіслав Харлінський позивається до Адама Волчковича Олізара про підданих, збіглих «з маєтків Гладковичі і Яблонка» до Коростишева.^[4] На 270-й, 30 травня 1618 року, той самий Харлінський передає Єжи Лясоті «маєтки Гостомль, Яблонку і Озера з приналежностями».^[6] На 327-й, 16 липня 1624 року, Ян Корчевський позиває Лясоту про видачу підданих, які втекли з маєтків Sielce і Beżow до сіл Holskia і Jabłonka.^[5] Через десять років після донації подимний реєстр 1628 року знову ставить Яблонку поруч із Гостомлем: у розділі Єжи Лясоти після містечка Гостомель відразу йде «Jabłonka dym. 2, ogr. 2» - два дими й дві городницькі хати.^[7]

Сам запис 1622 року ні Лясоти, ні донації не називає: у ньому стоять Іпогорський, Харлінський і «селище Яблонки».^[2] Зводить його з гостомельським ключем не документ, а покажчик тому.

Одну розбіжність варто назвати вголос. Сторінка 626 стоїть у брацлавському розділі тому, під колонтитулом «WOJEW. BRACŁAWSKIE. r. 1622»,^[2] тоді як гостомельська Яблонка і в пізніших довідниках стоїть при Київському повіті.^[11] Чому запис потрапив до брацлавського розділу, поки не встановлено; ототожнення тримається на покажчику, а не на колонтитулі.

Певно впізнати нашу Яблунівку в реєстрі 1628 року не вдається, і з цього не випливає, що села не було. У розділі Богуслава Радошевського, де поіменно записано Фастів, Чорногородку, Дорогинку й інші осади, Яблонки немає.^[9] Назва Jabłonka стоїть у покажчику осад того тому при трьох сторінках: 72 у розділі Щенсного Харленського, 80 у розділі Лясоти і 170 у переліку осад волості Хабного.^[8]

Дві Яблунівки в тому самому словнику

Різницю між ними видно й через двісті пʼятдесят років. Słownik geograficzny дає гостомельській Яблонці власне гасло: село Київського повіту, 37 верст від Києва, з відсиланням «Por. Hostoml», а в гаслі самого Гостомля перелічено, що до гостомельського ключа належали «Błystawica, Ozera, Jabłonka».^[11] Наше село стоїть у тому ж словнику під іншим гаслом і в іншій формі назви - Jabłonówka: «казенне село при впадінні Куделі в Ірпінь», гміна Веприк, 30 верст від Василькова.^[12]

Різні повіти, різні форми назви. Спільне в них одне - корінь.

Гостомельська тезка вже раз переставила село на чужу річку

«Словник гідронімів України» 1979 року подає в гаслі «Буча» перелік поселень при цій річці: «нп Мотижин, Березівка, Колонщина, Яблунівка Макарівськ. р-ну Київськ. обл.».^[14] Мітка району в тому рядку одна на чотири назви, і для перших трьох вона слушна. Джерелом цього переліку словник називає сторінки Похилевича 1887 року; на сторінці 36 описано Яблунівку Київського повіту, ту, що лежить на лівому боці Бучі за пʼять верст від Гостомля.^[15] Разом із чужим районом наше село дістало й чужу річку.

Про річку докладніше на сторінці села, /mistse/yablunivka.

1864 рік: перший друкований опис села лежить під чужою назвою

Похилевич 1864 року вміщує Яблунівку всередині статті про Чорногородку: казенна деревня, приписана до чорногородського приходу, «расположенная при впаденіи въ рѣку Ирпень ручья Кудели, ниже Черногородки, за 4-ре версты», 333 жителі обох статей.^[13] Свого гасла в томі село не має; в алфавітному списку наприкінці тому «Яблоновка» стоїть із числом сторінки 485.^[13] Для датування це не документ про Яблунівку, а опис середини XIX століття, зроблений з висоти сусідньої парафії; для пошуку це важить більше за дату.

Для пошуку. Своєї парафії Яблунівка не мала - село було приписане до церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Чорногородці, за чотири версти.^[13] Тому церковні записи про яблунівців треба шукати в чорногородських метричних книгах, під назвою сусіднього села. У каталозі мікрофільмів є чорногородська метрична книга 1804 року.^[16] Але зсунути нижню межу вона не допоможе, і це варто знати наперед: ми подивилися два її розвороти, і села вона не записує взагалі. Тобто яблунівця від чорногородця в ній не відрізнити інакше, як за прізвищем, і то здогадом.

У двадцяти аркушах ревізької казки мають стояти імена, вік і склад дворів. Поки їх не прочитано, 1811 рік лишається датою документа, а не списком людей.