Троє одного травневого дня, пожежник і водій: репресії 1930-1940 років у Тростинській Новоселиці
18 травня 1930 року трьох селян-одноосібників із Тростинської Новоселиці виселили на три роки за межі України.[1] Усі троє тут народилися й тут жили. Флор Микитович Литвиненко народився 1877 року й був неписьменний, Федір Іванович Луценко народився 1903 року, Сидір Степанович Шевченко 1898-го й був малописьменний. Литвиненка й Луценка виселила Особлива нарада при Колегії ДПУ УСРР, а про Шевченка в книзі надруковано, що рішення ухвалила трійка при Колегії ДПУ УСРР. Усіх трьох реабілітували 1989 року.
Усіх трьох можна знайти в другій книзі «Реабілітованих історією» по Київській області. Про людей, які в Тростинській Новоселиці народилися або жили, там дванадцять статей. Вироки в них ідуть від травня 1930 до серпня 1940 року.[1] Одинадцятеро народилися в селі, а Кіндрат Буренко у Вільшанській Новоселиці.
Ще двоє одноосібників і колгоспник із Лосятина
17 січня 1933 року Особлива нарада при Колегії ДПУ УСРР виселила на три роки за межі України Панаса Кіндратовича Капітоненка, 1880 року народження, малописьменного селянина-одноосібника.[1] 14 липня того самого року таке саме рішення дістав Василь Пилипович Ковриженко, 1911 року, теж малописьменний одноосібник. Обох реабілітували 1989 року.
Іван Лазарович Піскаленко, 1902 року, народився в Тростинській Новоселиці, а жив у Лосятині й був колгоспником.[1] «Особливою Нарадою при НКВС СРСР 28 серпня 1933 року засуджений на 3 роки позбавлення волі», - надруковано про нього в книзі.[1] Реабілітували його 1989 року. Його доля стоїть і на сторінці про репресії в Лосятині.
Жовтень і грудень 1937 року
29 жовтня 1937 року трійка при УНКВС по Київській області засудила до десяти років позбавлення волі двох чоловіків із села.[1] Порфирій Степанович Комличенко, 1896 року, був колгоспником, а Іван Васильович Махинько, 1897 року, старшим пожежником. Махинька реабілітували 1963 року, Комличенка 1989-го.
22 грудня 1937 року та сама трійка засудила до розстрілу Григорія Дорофійовича Чехуна, 1888 року.[1] Він народився в Тростинській Новоселиці, був малописьменний, а жив у Крюківщині й працював у колгоспі. Вирок виконали 28 грудня 1937 року, і в статті сказано: «Місце поховання невідомо».[1] Реабілітували його 1989 року.
Водій колгоспу ім. Чубаря
Кіндрат Андрійович Буренко, 1899 року, жив у Тростинській Новоселиці й був водієм у колгоспі ім. Чубаря.[1] 21 квітня 1938 року трійка при УНКВС по Київській області засудила його до розстрілу, 25 квітня вирок виконали; місце поховання невідоме. Реабілітували його 1989 року.
У Національній книзі памʼяті жертв Голодомору нарис про Черняхівку розповідає про Кіндрата Буренка, голову черняхівського колгоспу, який 1933 року «зумів приховати ячменю та проса і зберіг своїх людей».[2] «К.А. Буренку пригадали у 1938 році», і його розстріляли, «хоч у смертному вироку фігурувало інше звинувачення».[2] Імовірно, це той самий чоловік: імʼя, по батькові й рік розстрілу збігаються. Року народження нарис не дає, а посаду й місце проживання у статті книги реабілітованих названо інші.[1][2] Про нього розказано й на сторінці про репресії у Вільшанській Новоселиці, де він народився.
Бухгалтер МТС і вʼязень колонії
21 жовтня 1938 року Особлива нарада при НКВС СРСР засудила до восьми років позбавлення волі Тараса Дмитровича Капітоненка, 1900 року, бухгалтера МТС.[1] Він народився й жив у Тростинській Новоселиці. Реабілітували його 1956 року.
Іван Ничипорович Гира, 1887 року, уродженець села з початковою освітою, перед вироком уже сидів у Сквирському ВТК НКВС, тобто у виправно-трудовій колонії.[1] 26 серпня 1940 року Київський обласний суд засудив його до трьох років позбавлення волі. Реабілітували його 1990 року.
Для пошуку. У другій книзі «Реабілітованих історією» по Київській області місце народження подане як «с. Тростинська Новоселиця Васильківського району», а місце проживання і місце народження Гири просто «с. Тростинська Новоселиця».[1] Статті з місцем «с. Тростинка Васильківського району» стосуються іншого села, Тростинки.[1] Піскаленка й Чехуна шукайте за місцем народження, а Буренка за місцем проживання: Лосятин, Крюківщина й Вільшанська Новоселиця стоять у них в іншому полі статті.