Війна: братська могила визволителів Рожева

У Рожеві поховані воїни, які загинули 1943 року за визволення села. Рішення обласного виконкому 1970 року описує могилу так: «на могилі скульптура воїна із залізобетону, побронзована, постамент цегляний».^[1] Той самий обʼєкт стоїть і в переліку 2003 року, позицією 668 при Рожівській сільраді; охоронного номера памʼятки ми не знаємо.^[2]

У цьому селі памʼятковий обʼєкт один. Сусідні Борівка й Соснівка мають у переліку 1970 року по два записи - братську могилу і окремий «памʼятник воїнам-односельчанам», - а Рожів лише перший.^[1] Ми перевірили це двічі, і другого рожівського рядка в документі немає. Тобто памʼятника своїм загиблим село на 1970 рік не мало, або принаймні його не поставили на облік.

Це важить більше, ніж здається. Прізвищ рожівців, які загинули або пропали безвісти на цій війні, ми не знайшли ніде - ні в переліках памʼяток, ні у відкритому пошуку, а обласного тому Книги памʼяті проєкт не має взагалі. Зазвичай саме памʼятник односельцям і несе такий список; тут його немає.

Єдине число, яке дає радянський довідник: 187 жителів Рожева нагороджено орденами й медалями за мужність і відвагу.^[3] Хто вони, стаття не називає.

Що по цих роках справді є, лежить в актах цивільного стану. У книзі реєстрації смертей Макарівського району за 1942 рік, тобто за час окупації, рожівський блок займає аркуші 105-117: тринадцять актів, з першого по тринадцятий.^[4] Книгу вів районний відділ юстиції з березня по серпень 1942 року, тобто це цивільна реєстрація за окупації, а не облік бойових втрат. Ці тринадцять аркушів досі ніхто не прочитав.