Обшук у Рильських у Маковищі

20 липня 1860 року, на храмове свято в Макарові, студент Київського університету Тадей Рильський вийшов із костелу й звернувся до селян-кучерів і лакеїв, які чекали на своїх панів: «Не журіться, люди, буде вам вольниця!»^[2] Батько його, Розеслав Рильський, три роки як володів сусіднім Маковищем.

Слова розійшлися по повіту, і про них дізналася поліція. За родиною встановили таємний нагляд. У рапортах, які лягали в справу, писали не про змову, а про побут: брати Рильські по-людськи поводяться з селянами, працюють у полі, ходять у народному одязі, співають українських пісень. Тадей із товаришами подарував макарівському лірникові Данилу Сарасу воли, а селянам Федору Підлісному й тому самому Сарасу - свити^[2]. Дворові кріпаки згадували, що він читав їм «Наймичку»^[2].

Обшуки почалися в січні. 11 січня 1861 року поліція прийшла на київську квартиру, де мешкали брати Рильські та студент Іван Загурський, а 12 січня - у Маковище^[2]. Це найдавніша точно датована подія в історії села.

Забрали з маєтку книги польською й французькою мовами, історичні документи XVIII століття, статтю «Права русского народа», документи, що стосувалися Барської конфедерації, речі діда Тадея - Федора Рильського, і книжку про становище жінок у Польщі від найдавніших часів до XVIII століття^[2]. Тобто шукали доказ політичної змови, а винесли домашню бібліотеку.

Справа звалася «О предосудительных отношениях студентов Киевского университета с крестьянами», і в ній записано, чим саме завинив Тадей Рильський: «сумел сблизиться с крестьянами села Маковищ, приобрести их доверие, войти с ними в короткие братские отношения и, пользуясь сим, внушал им посредством чтения устных рассказов и песен ненависть к высшему сословию». Окремо відзначено, що «к числу чтений его простому народу принадлежит составленная им на малорусском наречии история Украины»^[2].

Щоб очорнити студентів, у доносах їм приписували й побутове. Земський справник Г. Подгурський 9 січня 1861 року доніс, що Тадей із товаришами пиячив у макарівському шинку, побив посуд і дзеркало та співав «хамських пісень». Ці дані не підтвердилися^[2].

Від суворої кари родину врятував маніфест про скасування кріпацтва^[2]. Але Юзефа Рильського виключили з університету, і його рання смерть повʼязана саме з подіями 1861 року; переслідування Тадея тривало все життя.

У Центральному державному історичному архіві України в Києві лежить справа, яка, найпевніше, і є цим слідством. У фонді 442 - канцелярії київського, подільського й волинського генерал-губернатора, - опис 810 має власну назву «Политический Стол Секретная Часть», і справа 132 за 1860-1862 роки описана так: листування з ІІІ відділенням, київським губернатором та київським, бердичівським і сквирським земськими справниками про обшуки й арешт студентів Київського університету Рильських Ф. та Й., Василевського Г., Загурського І. та інших, звинувачених у проведенні агітації серед селян Київської губернії^[1].

Ототожнення тримається на чотирьох ознаках одразу: збігаються обидва брати, збігається імʼя Загурського, якого немає в жодному популярному переказі, збігається сквирський справник - Рильські мали й другий маєток у Сквирському повіті, - і збігаються роки та зміст звинувачення. Але назви, яку наводить нарис, у заголовках цього фонду немає, тож не виключено, що йдеться про два різні провадження: одне в канцелярії генерал-губернатора, друге - у слідчій комісії в політичних справах, чий фонд у каталозі є, а справ у ньому не проіндексовано жодної. Справу не оцифровано, і прочитати її можна тільки в читальному залі.

Через рік після обшуку Тадей Рильський надрукував у петербурзькій «Основі» допис про це саме село - і замість того, щоб писати про переслідування, порахував, скільки днів відробітку припадає тепер на маковищанський двір.