Тадей Розеславович Рильський

1841 - 1902, етнограф, публіцист

Батько Тадея Рильського, Розеслав, купив Маковище 1857 року в спадкоємців майора Роменського^[3]. Синові тоді йшов шістнадцятий рік. За наступні пʼять років він устиг сказати макарівським селянам фразу, через яку за родиною встановили таємний нагляд, пережити обшук у маєтку і надрукувати в петербурзькому журналі те, чого не робив тоді майже ніхто з поміщицьких синів: підрахунок, скільки коштувала селянам реформа, яка їх нібито звільнила.

Допис із Маковищ

Нарис «Зъ Маковищъ (Київського повіту)» вийшов у другій книжці «Основи» за лютий 1862 року, у розділі «Вісти», за підписом «Ф. Рильський»^[1]. Починається він із застереження, яке багато каже про автора:

Самъ я не хазяінъ, да розпитувався людей, и те, що вони мині казали, звівши докупи, й передаю, приклавши де-що й свого міркування.^[1]

Далі йде арифметика. До скасування кріпацтва пішак відробляв по два дні на тиждень панщини; за відрахуванням двох святкових тижнів це сто днів на рік, і ще жінка йшла щотижня один день. Понад те господар відбував вісім будівельних днів - разом сто вісім днів із чоловіка й пʼятдесят із жінки. А ще на дванадцять згонних днів у літню пору гнали всіх робочих людей, чоловіків і жінок, «за дуже малу плату»: десять копійок сріблом чоловікові, сім із половиною - жінці^[1].

Що дала реформа, автор рахує в тих самих одиницях:

А теперъ, у насъ, по новому уставу, за наділъ 7½ десятинъ на хозяйство - приходитця заплатити оброку за десятину по 2 карбованці, або 12 днівъ одбутку, угодъ; значитця, за 7½ десятинъ 90 днівъ одбутку, або 15 карбованцівъ оброку.^[1]

Сто вісім днів проти девʼяноста. Село при цьому віднесене «по уставу для селянъ, що вийшли зъ крепацьтва, до шостоі містиости по наділу землі»^[1].

Чого в нарисі немає, варто сказати теж: ні імен маковищан, ні назв кутків і урочищ, ні записаних пісень. Дві приказки прямою мовою та вірш наприкінці - оце й усе, що лишилося в тексті від фольклориста, яким Тадей Рильський став пізніше.

Що з ним було далі

1876 року він продав Маковище. Похилевич подає подробицю, якої немає в жодному переказі: продано тисячу двісті десять десятин, заставлених у Полтавському поземельному банку за двадцять чотири тисячі рублів, і купив їх Олексій Лукʼянович Сусалін^[3]. Тобто це був вихід із боргу.

Решту життя Рильський прожив поза цим селом. Він писав праці «К изучению украинского народного мировоззрения», економічну «Студію над основами розкладу багатства» й популярні книжки для народу; його записи пісень друкував в обробці Микола Лисенко, і в архіві композитора зберігся зошит із трьома десятками пісень, записаних його рукою^[2]. Одружився він, дворянин, із селянкою Меланією Федорівною Чуприною, і це теж потім трактувалося як неблагонадійність.

Тадея Рильського не стало в жовтні 1902 року. Іван Франко в «Памʼяті Тадея Рильського» назвав його «високоідеальним чоловіком і чесним характером» і одним із небагатьох, хто «цілим своїм життям доказали серйозність своєї любові до рідної України і її народу»^[2].

Його наймолодший син Максим став поетом.