Бій за Лишню

Лишню визволили 17 листопада 1943 року.^[1] Дата відома не з бойових документів, а з обхідного шляху: через двадцять сім років, беручи братську могилу під державну охорону, Київський облвиконком записав у переліку, що в ній поховані воїни, «які загинули 17 листопада 1943 року за визволення села Лишня».

Скільки їх було, це рішення не каже. Наступний перелік памʼяток, ухвалений 2003 року, обліковує в селі братську могилу разом із памʼятником воїнам-односельцям під одним охоронним номером 518 і подає дві дати спорудження - 1952 і 1970 роки.^[2]

Числа поховань стоять не в самих рішеннях, а в описах памʼяток, і подані нижче з поправкою на це. За ними в могилі лежать двадцять два воїни, а памʼятник поряд поставлено на честь ста сімдесяти одного воїна-односельця. Ці два числа різні за природою, і плутати їх не можна: двадцять два це солдати, які загинули в бою за село й поховані тут, а сто сімдесят один - жителі самої Лишні, які пішли на фронт і не повернулися, а лежать де завгодно. Імен ні тих, ні тих у переліках памʼяток немає.