Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Бій за Лишню
Воїни однієї з братських могил Лишні загинули за її визволення 17 листопада 1943 року.[2][4] Дата відома не з бойових документів: через двадцять сім років, беручи братську могилу під державну охорону, Київський облвиконком записав у переліку, що в ній поховані воїни, «які загинули 17 листопада 1943 року за визволення села Лишня».
Скільки їх було, це рішення не каже. Перелік памʼяток, що не підлягають приватизації, ухвалений 2003 року, зводить у селі братську могилу разом із памʼятником воїнам-односельцям під одним охоронним номером 518 і подає дві дати спорудження - 1952 і 1970 роки.[3]
Числа стоять не в самих рішеннях, а в зведеній таблиці памʼяток тому 2006 року: братська могила 22 радянських воїнів, «які загинули в боях при обороні та визволенні села», і памʼятник на честь 171 воїна-односельця, «що не повернулися з фронтів війни».[4] Імен ні тих, ні тих у переліках памʼяток немає.[3][4]
Пʼятеро партизанів, названих на імʼя
Імена лишнянських партизанів дає не документ, а краєзнавчий нарис 2006 року. За ним «під час війни 22 жителі села активно діяли в складі партизанських загонів», і пʼятьох із них названо повністю: Володимир Михайлович Соколюк, Валентин Іванович Радзієвський, Іван Михайлович Новохатній, Микола Вікторович Сидоренко, Михайло Аністратович Кудласквич.[4]
Це двадцять два на село, у якому 1971 року жило неповних девʼятсот людей,[5] - і жодного списку решти сімнадцяти ми не маємо. Прізвище останнього з пʼятьох надруковано саме так, Кудласквич, без «е»; ми звірили це на скані. У Лишні задокументоване Кудласевич - воно стоїть серед родин книги народжень 1924 року[1], - але це різні написання, і зводити їх в одну людину без документа не можна.
Скільки тут памʼятників і якого року
Роки в джерелах різні, і всередині одного тому теж.
| Хто пише | Що стоїть у Лишні | Рік |
|---|---|---|
| перелік памʼяток 2003 року | один обʼєкт у центрі села, охоронний номер 518 - братська могила разом із памʼятником односельцям[3] | 1952 і 1970 |
| нарис села, 2006 | два памʼятники - у центрі села й на цвинтарі, і третій в Осиковому[4] | обидва лишнянські 1965 |
| зведена таблиця памʼяток у тому самому томі | братська могила воїнів, які загинули при визволенні села, на цвинтарі, охоронний номер 1665; окремо - братська могила 22 воїнів і памʼятник 171 односельцю, охоронний номер 518[4] | 1950; 1952 і 1970 |
Обʼєктів, отже, два - у центрі села й на цвинтарі, - а розходяться дати. Цвинтарну могилу таблиця тому датує 1950 роком, центральний обʼєкт № 518 перелік - 1952 і 1970 роками,[3] а нарис того самого тому ставить обидва на 1965 рік.[4] Що з цього означає спорудження, а що перенесення чи перебудову, не каже жодне джерело. Братська могила в центрі Осикового у державному переліку є, окремою позицією одразу за лишнянською, з датою 1952 і охоронним номером 537,[3] і нарис додає число, якого в переліку немає: з фронтів не повернулося 20 осиківців.[4]