10 вересня 1937: шестеро односельців за один день

10 вересня 1937 року в макарівському розділі книги репресованих стоїть шість статей, і всі шість про Липівку.^[1]

Билинчук Ярина Трохимівна, 1886 року народження, колгоспниця, - десять років позбавлення волі. Кузьменко Параска Павлівна, 1889 року, домогосподарка, - десять років. Омельчук Горпина Федорівна, 1904 року, колгоспниця, - десять років. Юхименко Іван Григорович, 1890 року, на той момент тимчасово не працював, - розстріл. Юхименко Костянтин Федорович, 1886 року, колгоспник, - розстріл. Герасименко Петро Іванович, 1867 року, уродженець с. Хильчич Середино-Будського району на Сумщині, який жив у Липівці священиком без приходу, - розстріл.^[1]

Трьох чоловіків розстріляли 15 вересня 1937 року, через пʼять днів після рішення, усіх трьох одного дня. Трьом жінкам дали по десять років. Усіх шістьох реабілітовано 1966 року.^[1]

Весь день трійки дістався одному селу

Цією датою по всьому тому проходять пʼятдесят дві особи з усієї Київщини.^[1] Тобто 10 вересня це день роботи трійки, а не день, вигаданий для Липівки: у ті самі години через неї йшли люди, які одне одного ніколи не бачили.

У межах Макарівського району цією датою не засуджено більше нікого - тільки шестеро липівчан.^[1] Того ж літа та сама трійка працювала по району інакше: 24 серпня 1937 року вона засудила одинадцятьох людей із кількох сіл, з них липівчан троє.

Чого джерело не каже

Формуляр цього тому не має графи «стаття звинувачення» - її немає в жодному записі всього розділу. Місце поховання скрізь позначено як невідоме, і це формула тому, а не факт про Липівку.^[1] Тому питання, чи була це одна групова справа на шістьох односельців, чи шість окремих проваджень, зведених в один день, лишається відкритим. Усе це стоїть у справі УСБУ, якої ми не бачили.

Пʼятьох провела Трійка при УНКВС по Київській області, а Ярину Билинчук - Особлива Нарада при НКВС СРСР, при тій самій даті рішення й тому самому вироку, що й у двох інших жінок.^[1] Це або інше провадження, або неточність у книзі; джерело не пояснює.

Окремо стоїть священик без приходу, сімдесяти років. Сан у нього є, приходу немає - але чи означає це, що церква в селі на той час уже не діяла, книга не каже, і твердити цього ми не можемо. Більше про цей сюжет не знає жодне наше джерело.

Ті самі роки, інші дати

24 серпня 1937 року, за сімнадцять днів до неї, та сама трійка засудила трьох липівчан: Ольховця Федора Овсійовича, 1880 року народження, колгоспника, Ольховець Домаху Романівну, 1894 року, колгоспницю, і Ромашка Захара Семеновича, 1886 року, одноосібника, - усім трьом по десять років.^[1] Того дня вона судила одинадцятьох людей із кількох сіл.

29 серпня 1937 року - Іваненко Петро Михайлович, 1888 року народження, уродженець сусіднього Лозовика, колгоспник, який жив у Липівці: розстріл, виконано 13 вересня 1937 року.^[1] Його розстріляли за два дні до трьох липівчан, засуджених 10 вересня, і за окремим рішенням.

22 квітня 1938 року - Омельчук Марко Андрійович, 1897 року народження, уродженець Липівки з вищою освітою, методист центральної агробіостанції в Києві: розстріл, виконано 3 травня 1938 року, реабілітований 1960-го.^[1] Село він на той час уже покинув.

Обидва Поляківські пройшли інший порядок. Поляківський Болеслав Казимирович, 1890 року народження, колгоспник із Липівки, і Поляківський Цезар Казимирович, 1897 року, технік-прораб міськкомунгоспу у Василькові, записані в книзі поляками й пройшли не трійку, а Комісію при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР - «альбомний» порядок польської операції. Обох розстріляно: Болеслава 22 листопада 1937 року за рішенням від 16 листопада, Цезаря 17 грудня за рішенням від 11 грудня; реабілітовано обох 1957 року.^[1] Це національна операція, і ставити їх в один ряд із 10 вересня не можна. Спільне по батькові робить їх імовірними братами, але книга родинного звʼязку не називає - перевірити це можна за метричною книгою.

Що памʼятає саме село

Місцевий переказ, який дійшов через районні «Нариси» й статтю Вікіпедії, знає про 1937-1938 роки девʼятьох людей і починається так: «Були заарештовані та розстріляні П.І. Герасименко, К.Ф. Юхименко, І.Г. Юхименко».^[2]

Це ті самі троє. Книга, укладена за архівно-слідчими справами, дає всім трьом ту саму дату рішення і ту саму дату страти.^[1] Два джерела різного походження ставлять цих людей в один епізод, і жодне з них не знає про друге.

Далі памʼять і книга розходяться. Місцевий список називає ще Кузьменко, Новицького, Ольховця, Омельчук, Ромашка й Шевченка^[2] - тобто з шести засуджених 10 вересня в ньому немає лише Ярини Билинчук. А всього по Липівці книга дає 21 запис.^[1] За самою лише сільською памʼяттю відомою лишилася б менш ніж половина цих людей.