10 вересня 1937: шестеро односельців за один день

10 вересня 1937 року в макарівському розділі книги репресованих стоїть шість статей, і всі шість про Липівку.^[1]

Билинчук Ярина Трохимівна, 1886 року народження, колгоспниця, - десять років позбавлення волі. Кузьменко Параска Павлівна, 1889 року, домогосподарка, - десять років. Омельчук Горпина Федорівна, 1904 року, колгоспниця, - десять років. Юхименко Іван Григорович, 1890 року, на той момент тимчасово не працював, - розстріл. Юхименко Костянтин Федорович, 1886 року, колгоспник, - розстріл. Герасименко Петро Іванович, 1867 року, уродженець с. Хильчич Середино-Будського району на Сумщині, який жив у Липівці священиком без приходу, - розстріл.^[1]

Трьох чоловіків розстріляли 15 вересня 1937 року, через пʼять днів після рішення, усіх трьох одного дня. Трьом жінкам дали по десять років. Усіх шістьох реабілітовано 1966 року.^[1]

Весь день трійки дістався одному селу

Цією датою по всьому тому проходять пʼятдесят дві особи з усієї Київщини.^[1] Тобто 10 вересня це день роботи трійки, а не день, вигаданий для Липівки: у ті самі години через неї йшли люди, які одне одного ніколи не бачили.

Сільським епізод робить інше. У межах Макарівського району цією датою не засуджено більше нікого - тільки шестеро липівчан.^[1] Того ж літа та сама трійка працювала по району інакше: 24 серпня 1937 року вона засудила одинадцятьох людей із кількох сіл, з них липівчан троє.^[1] Тут же весь день дістався одному селу.

Чого джерело не каже

Формуляр цього тому не має графи «стаття звинувачення» - її немає в жодному записі всього розділу. Місце поховання скрізь позначено як невідоме, і це формула тому, а не факт про Липівку.^[1] Тому питання, чи була це одна групова справа на шістьох односельців, чи шість окремих проваджень, зведених в один день, лишається відкритим. Відповідь лежить у справі УСБУ, якої ми не бачили.

Одна деталь у книзі виламується з ряду: пʼятьох провела Трійка при УНКВС по Київській області, а Ярину Билинчук - Особлива Нарада при НКВС СРСР, при тій самій даті рішення й тому самому вироку, що й у двох інших жінок.^[1] Це або інше провадження, або неточність у книзі; джерело не пояснює.

Окремо стоїть священик без приходу, сімдесяти років. Сан у нього є, приходу немає - але чи означає це, що церква в селі на той час уже не діяла, книга не каже, і твердити цього ми не можемо. Більше про цей сюжет не знає жодне наше джерело.

Ті самі роки, інші дати

Ця дата в селі не єдина, і решту людей теж треба назвати на імʼя.

24 серпня 1937 року, за сімнадцять днів до неї, та сама трійка засудила трьох липівчан: Ольховця Федора Овсійовича, 1880 року народження, колгоспника, Ольховець Домаху Романівну, 1894 року, колгоспницю, і Ромашка Захара Семеновича, 1886 року, одноосібника, - усім трьом по десять років.^[1] Того дня вона судила одинадцятьох людей із кількох сіл, тобто працювала районним сеансом.

29 серпня 1937 року - Іваненко Петро Михайлович, 1888 року народження, уродженець сусіднього Лозовика, колгоспник, який жив у Липівці: розстріл, виконано 13 вересня 1937 року.^[1] Його розстріляли за два дні до трьох липівчан, засуджених 10 вересня, і за окремим рішенням.

22 квітня 1938 року - Омельчук Марко Андрійович, 1897 року народження, уродженець Липівки з вищою освітою, методист центральної агробіостанції в Києві: розстріл, виконано 3 травня 1938 року, реабілітований 1960-го.^[1] Село він на той час уже покинув, і судили його як міського.

А обидва Поляківські - це взагалі інша машина. Поляківський Болеслав Казимирович, 1890 року народження, колгоспник із Липівки, і Поляківський Цезар Казимирович, 1897 року, технік-прораб міськкомунгоспу у Василькові, записані в книзі поляками й пройшли не трійку, а Комісію при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР - «альбомний» порядок польської операції. Обох розстріляно: Болеслава 22 листопада 1937 року за рішенням від 16 листопада, Цезаря 17 грудня за рішенням від 11 грудня; реабілітовано обох 1957 року.^[1] Це національна операція, а не липівська хвиля, і ставити їх в один ряд із 10 вересня не можна. Спільне по батькові робить їх імовірними братами, але книга родинного звʼязку не називає - розсудить метрика.

Що памʼятає саме село

Місцевий переказ, який дійшов через районні «Нариси» й статтю Вікіпедії, знає про 1937-1938 роки девʼятьох людей і починається так: «Були заарештовані та розстріляні П.І. Герасименко, К.Ф. Юхименко, І.Г. Юхименко».^[2]

Це ті самі троє, одним рядком, і без жодної дати. Книга, укладена за архівно-слідчими справами, дає всім трьом ту саму дату рішення і ту саму дату страти.^[1] Два джерела різного походження ставлять цих людей в один епізод, і жодне з них не знає про друге.

Далі памʼять і книга розходяться. Місцевий список називає ще Кузьменко, Новицького, Ольховця, Омельчук, Ромашка й Шевченка^[2] - тобто з шести засуджених 10 вересня в ньому немає лише Ярини Билинчук. А всього по Липівці книга дає 21 запис.^[1] За самою лише сільською памʼяттю відомою лишилася б менш ніж половина цих людей.