Герасименко Петро Іванович
1867 - 1937, священик без приходу
Заняття, записане в книзі репресованих, - «священик без приходу».[1] Решті липівчан у тому самому томі стоїть колгоспник, селянин-одноосібник, домогосподарка, бухгалтер спиртзаводу. Йому дісталася посада з відніманням: сан є, церкви немає.
Він і в селі був чужий. Народився 1867 року в селі Хильчич Середино-Будського району на Сумщині, а сімдесятилітнім жив на Київщині, у Липівці.[1] Коли й чому перебрався, з чого жив, чи правив хоч комусь треби - у книзі немає нічого, крім самої формули заняття. Українець, освіта середня - оце й усе, що додано до неї.[1]
Приход, якого не було
Два слова «без приходу» - це все, що ми маємо про церковне життя Липівки 1937 року. Вони кажуть, що людину із саном у селі тримали, а служити їй було ніде. Але вони не розрізняють, чи церкву на той час уже закрили, чи розібрали, чи він просто дожив у селі без призначення. Тому твердити, що в Липівці 1937 року церква не діяла, ми не можемо; можемо сказати рівно те, що написано, - приходу в цього священика не було.
Розсудять це клірові відомості липівської церкви або рішення районної влади про її закриття: там парафію або знімають з реєстрації, або ні, і завжди з датою.
Село його запамʼятало
Місцевий краєзнавчий переказ називає на прізвище далеко не всіх репресованих липівчан - але Герасименка називає, і поруч із двома Юхименками, розстріляними того самого дня.[2] Прибулий священик без приходу лишився в памʼяті села нарівні з носіями липівських родових прізвищ, і названий там першим із трьох.