«Кіньми топтали людей»: межування в Ксаверівці 1880 року

На початку травня 1880 року поміщик запросив до Ксаверівки землеміра, прибув і мировий посередник, а виїхали вони звідти втікачами: нарис про село в «Історії міст і сіл» 1971 року пише, що обидва втекли, «боячись розправи ксаверівців».^[3] Далі там визволені з-під арешту «бунтівники» і понад 500 чоловік проти козачої сотні. Тоді в село приїздить київський губернатор, кілька днів тривають арешти, і кращі землі лишаються Браницьким.^[3]

Подробиці стоять на одній сторінці нарису. Видання радянське й тенденційне за побудовою, тож «бідняк», «бунтівники» в лапках і «засвистіли нагайки» це його слова.^[3] Але нарис посилається на архівну справу, і вона справді існує: її записано в описі канцелярії генерал-губернатора.^[1]

Що село дістало після реформи 1861 року

Село заснував гетьман Ксаверій Браницький у XVIII столітті, і село назване його іменем.^[8] 1860 року тут було 194 господарства: 10 тяглих, 123 піших, 61 городників.^[4] Про той самий рік нарис пише: «Всього населення було 525 чоловік».^[3] Похилевич на 1864-й дає 1117 жителів обох статей.^[8] 525 це близько половини від 1117, тож, мабуть, у нарисі лише чоловіки.

Скільки землі дісталося кожній із цих трьох груп, видно з реформи. Після 1861 року 61 сімʼя городників дістала присадибні ділянки на 1000-1500 квадратних сажнів, тобто близько половини десятини. 123 піші господарства дістали так званий корінний наділ, 7 десятин 1638 сажнів. 10 тяглих господарств мали, крім корінного наділу, ще додатковий, 4 десятини 936 сажнів.^[3]

За цю землю село мало платити. Уставна грамота нарахувала 32 523 карбованці викупних платежів. Виплачувати їх мали 49 років, від 1 вересня 1863 року. Разом із процентами сума «майже потроювалась» і становила 95 600 карбованців.^[5] Справа, на яку тут посилається нарис, в описі архіву називається «О выкупѣ земли кр.с.Ксаверовки, Васильковскаго уѣзда у помѣщика Графа В.Браницкаго».^[2]

А додатковими статтями до уставної грамоти Браницький, за нарисом, обмежив права селян на сервітути: жителі втратили право ловити рибу в ставках, користуватися толокою, вигонами, випасами «тощо». Нарис каже, що цим поміщик «прирік їх на економічну залежність».^[3]

Землемір, справник, сотня

Межування нарис пояснює так: поміщик запросив землеміра, «щоб зовсім позбавити селян сервітутних прав». Селяни вимагали провести межу так, щоб за ними залишилися землі, які були в громадському користуванні до реформи 1861 року. Поміщик цього не допустив, і тоді землемір із посередником утекли.^[3]

Ксаверівці покликали сусідів: громади Пінчуків, Марʼянівки й Митниці, «до спільних дій проти графа Браницького». Чи ті відгукнулися, нарис не каже. Організатором виступу він називає бідняка В. Вільшанського, а тими, хто йому активно допомагав, селян С. Рябуху, Л. Коваленка, Г. Чумака й З. Зінченка.^[3]

Васильківський справник та урядник заарештували частину «бунтівників», але селяни їх визволили. Тоді поміщик викликав на допомогу поліції козачу сотню. Селянам, яких зібралося понад 500 чоловік, наказали розійтись, вони відмовилися. Звідки були ці 500, лише з Ксаверівки чи й із сусідніх сіл, нарис не каже. Далі в нарисі: «Тоді засвистіли нагайки, козаки й поліція кіньми топтали людей і розігнали їх».^[3]

За розпорядженням київського губернатора, який приїхав у Ксаверівку, кілька днів тривали арешти.^[3] Скільки людей заарештували і що з ними сталося далі, у нарисі немає, як немає й жодного названого дня між початком травня й серединою червня.

Чим закінчилося

«Тільки 15 червня 1880 року закінчилися межові роботи», пише нарис, і додає одним реченням: «Кращі землі залишились у власності Браницьких».^[6][3] Наприкінці XIX століття в селі було 404 двори.^[7] З 2150 десятин землі 1414 належало селянам, 680 поміщиці й 56 церкві.

Канцелярія генерал-губернатора записала ці події у своєму селянському відділі під заголовком «О безпорядкахъ возникшихъ при [...]номъ межеваніи въ сел. Ксаверовкѣ Васильковскаго уѣзда»: те, що нарис 1971 року називає виступом, для неї було безпорядками.^[1] В описі справ за 1880 рік дати подано за юліанським стилем. Початком справи стоїть «Мая 31», кінцем «15/VI 81 г.», листів у ній 36.^[1]

День і місяць кінця справи ті самі, що й у нарисі, рік на один більший. Кінець робіт і кінець канцелярської справи не одне й те саме, тож обидва записи можуть бути правильними. Але нарис посилається саме на цю справу, і чи взяв він дату з неї, скажуть лише її аркуші.^[6][1]

Для пошуку. Справа про безпорядки лежить у ЦДІАК, фонд 442, опис 320, справа про викуп у ДАКО, фонд 4, опис 99; номери справ у виносках. На Вікісховищі є описи обох фондів. Прізвища, названі в нарисі: Вільшанський, Рябуха, Коваленко, Чумак, Зінченко.