Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Викуп чиншових ділянок біля ставу: чотирнадцять покупців
11 серпня 1888 року чотирнадцятеро людей, записаних у дванадцяти пунктах переліку, викупили у власність землі біля ставу на річці Дичці, вона ж Сивка, з володінь ротмістра Казиміра Гавриловича Кржижанівського.[2] Їхній перелік узято зі справи «Плани чиншових земельних ділянок с. Козичанка Київського повіту, відмежованих від земель Кржижанівського», що лежить нині в Києві.[3]
Що таке чиншова ділянка. Чинш - це фіксована плата грошима чи натурою, яку вносили власникові землі або державі за право безстроково й спадково нею користуватися.[4] Хто чиншу не платив, у того землю передавали іншій людині.
Ділянки невеликі. У переліку дванадцять записів про невеликі ділянки коло ставу.[2] Ділянки міряні квадратними саженями: більшість менша за десятину, найбільші - трохи більші за неї. Для порівняння, надільної землі за козичанською громадою Похилевич 1887 року рахує 1018 десятин при 339 ревізьких душах.[1] А з дванадцяти записів пʼять прямо називають куплену землю усадебною, тобто садибною.[2]
Покупці не всі козичанські. Серед них крестьяни, крестьяни Макарівської волості, київські міщани, бишівські міщани й васильківські міщани.[2] Тобто землю коло ставу купували не лише селяни, а й міщани Києва, Бишева й Василькова. Два записи в документі - спільні купівлі на двох осіб одразу: Степан і Денис Матвієвичі Григорʼєви, Іов-Андрій і Максим Іллічі Грабінські. Площу кожен із цих двох записів дає одну на двох.
Два прізвища повторюються в самому переліку: Панькевичі стоять у ньому тричі, Круці двічі.[2] Повний перелік із площами - нижче.
Як ми це зʼясували: У заголовку справи дві назви річки поспіль