Репресії в Козичанці: пʼять імен, 1930-1945

Пʼятеро уродженців і жителів Козичанки стоять у макарівському розділі «Реабілітованих історією». Найраніший вирок - 1 лютого 1930 року, найпізніший - 19 лютого 1945-го^[1].

Двоє братів Олексієнків

Терентій Федосович Олексієнко, 1883 року народження, і Сергій Федосович Олексієнко, 1886 року, - обидва Федосовичі, обидва уродженці Козичанки. Різниця у три роки й спільне по батькові роблять їх майже напевно братами, хоча книга родинного звʼязку не називає.

Долі розійшлися далеко. Терентій на час арешту жив у Києві й завідував господарством біохімічного інституту Академії наук УРСР - Особлива Нарада при НКВС СРСР, 15 жовтня 1938 року, пʼять років^[1]. Сергій лишився в селі колгоспником і дістав вирок аж 19 лютого 1945 року, уже по війні: Військовий Трибунал військ НКВС Київської області, десять років і поразка в правах на пʼять^[1].

Сім років між вироками, і зовсім різні органи.

Розстріляний колгоспник

Яків Олексійович Круц, 1885 року народження, колгоспник, - розстріл за вироком трійки при УНКВС по Київській області 31 серпня 1938 року, виконано 7 вересня^[1]. Він єдиний розстріляний у цьому переліку. Про той день розказано окремо.

Директор школи

Микола Іванович Сухаревський, 1886 року народження, уродженець сусідньої Яблунівки, директор неповної середньої школи в Козичанці, - десять років за вироком Військового Трибуналу військ НКВС Київської області 22 березня 1944 року^[1]. Тобто через кілька місяців після того, як фронт пішов на захід.

Перший висланий

Микола Гнатович Мельник, 1871 року народження, селянин-одноосібник, - виселення на три роки за межі України, Особлива Нарада при Колегії ДПУ УСРР, 1 лютого 1930 року^[1]. Найстарший і найраніший у переліку.

Чого книга не каже

Статті звинувачення у виданні немає в жодному записі, немає й номерів архівно-слідчих справ^[1]. Тому за що саме засудили цих пʼятьох, із наявного джерела не встановлюється.