Вирок трійки УНКВС: Яків Круц із Козичанки

31 серпня 1938 року трійка при Управлінні НКВС по Київській області засудила до розстрілу Круця Якова Олексійовича, 1885 року народження, колгоспника з Козичанки, українця, малописьменного. Вирок виконали 7 вересня 1938 року, місце поховання невідоме. Реабілітований 1989 року.^[1]

У всьому макарівському розділі тому цією датою, 31 серпня 1938 року, проходять девʼятеро людей - четверо з Новосілок, двоє з Ясногородки і по одному з Козичанки, Грузького та Яблунівки.^[1] Тобто того дня трійка засудила щонайменше девʼятьох людей з пʼятьох різних сіл, і збіг дати сам собою не свідчить про спільну справу.

Розділ тому, який їх зводить, теж не свідчить. Район у цій книзі стоїть на час укладання, а не на час арешту: «Макарівського району» надруковано в кожному з девʼятьох записів, а 1938 року Козичанка була бишівська.^[2] Тому «макарівський розділ» - редакційна рубрика 2000-х років, а не адміністративна одиниця 1938-го, і про те, чи лежали ці села тоді в одному районі, том не каже.

Монографія про село розповідає про це інакше. За нею 1937 рік «знову лишив в історії українського села Козичанки чорну сторінку»: у селі шукали «ворогів народу», було заарештовано шість чоловік, пʼятеро отримали різні терміни покарання, а Яків Олексійович Круць, 1883 року народження, колгоспник, був засуджений до розстрілу 1938 року і реабілітований 1989-го.^[2] Реабілітаційний том дає той самий вирок і той самий рік реабілітації, але рік народження 1885 і жодної згадки про шістьох.^[1] Рік народження з цих двох джерел не встановити: номера архівно-слідчої справи не подають ні том, ні книжка.^[2] А от рік арешту й рік вироку не мусять збігатися: між арештами 1937 року і засіданням трійки в серпні 1938-го міг лежати рік слідства, і книжка сама пише про вирок 1938 року. Що вона справді додає до документа - це число заарештованих у селі: шестеро.

Прізвище пишуть по-різному. Реабілітаційний том друкує «Круц», монографія - «Круць».^[1][2] Імʼя, по батькові, село, вирок до розстрілу 1938 року й рік реабілітації в обох джерелах збігаються, тож це, найпевніше, та сама людина.^[1][2]

Разом із Круцем у томі стоять ще четверо людей, повʼязаних із Козичанкою, і вироки їм винесено в різні роки: 1930, 1938, 1944 і 1945.^[1]

МЕЛЬНИК Микола Гнатович, 1871 року народження, селянин-одноосібник, Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 1 лютого 1930 року висланий на три роки за межі України; реабілітований 1992 року.^[1] Ця дата в усьому макарівському розділі стоїть при ньому одному. Монографія про село подає той самий факт своїми словами, і збігаються прізвище, по батькові, рік народження, рік вироку, термін і рік реабілітації.^[2]

ОЛЕКСІЄНКО Терентій Федосович, 1883 року народження, мешкав у Києві, працював завгоспом біохімічного інституту АН УРСР; Особливою нарадою при НКВС СРСР 15 жовтня 1938 року засуджений до пʼяти років позбавлення волі, реабілітований 1989 року.^[1]

ОЛЕКСІЄНКО Сергій Федосович, 1886 року народження, малописьменний, колгоспник; Військовим трибуналом військ НКВС Київської області 19 лютого 1945 року засуджений до десяти років позбавлення волі з поразкою в правах на пʼять років, реабілітований 1992 року.^[1]

СУХАРЕВСЬКИЙ Микола Іванович, 1886 року народження, освіта середня, директор неповної середньої школи; Військовим трибуналом військ НКВС Київської області 22 березня 1944 року засуджений до десяти років позбавлення волі, реабілітований 1992 року. Народився він у Яблунівці, а в Козичанці проживав.^[1]

1937 року безслідно зникла написана жителькою села на прізвище Круць історія Козичанки «на давній лад» - за монографією, перша праця такого роду не лише в селі, а й у всьому районі.^[2] Хто саме її написав, сказати не можна: у книжці стоїть жіночий рід, а єдиний Круць, про якого вона поруч розповідає, - Яків. Це може бути інша особа з тим самим прізвищем.

Чого джерела не кажуть. Реабілітаційний том не подає ні номера справи, ні статті звинувачення, ні складу «організації»: його формуляр таких полів не має. Монографія посилається на матеріали слідчої комісії, але не описує їх і шифру не дає. Точна дата вироку, орган, що його виніс, і дата розстрілу стоять лише на одній сторінці одного тому.^[1]