Сім назв одного господарства: від «Серпа і молота» до «Світанку»
Хто шукає в архіві документи про свою родину за назвою колгоспу, натрапляє в Грузькому на пастку: назв було сім, і три з них існували одночасно. Справи кожного господарства лежать окремо, а люди між ними переходили, бо межа проходила не по полю, а по вулиці.
Земельні громади, з яких усе почалося
1925 року в селі зареєстрували шість земельних громад - «Обирська», «Петрівська», «Брусилівська», «Юрковицька», «Новоселицька» і «Друге земельне товариство».[3] Названі вони по вулицях, і по тих самих вулицях потім поділять колгоспи.
1929 року громади обʼєдналися в колгосп «Серп і молот», який очолив Яків Григорович Новик. Тих, хто не пішов, - одноосібників О. Л. Азаренка й Я. В. Машовця та вчителя О. В. Коломійця - заарештували й засудили.[3] Прізвища Азаренко й Машовець стоять і в київському томі «Реабілітованих історією» серед репресованих грузьківців.[4]
Осторонь трималося ще одне господарство. 1932-1934 років на Старцевому Хуторі (Перекопі) діяв колгосп «Красний Перекоп», який організував учитель Петро Кожедуб - той, що доти навчав хутірських дітей у власній хаті. За свідченнями старожилів, під час голоду на цьому хуторі не помер ніхто.[3] Що діялося тоді в самому селі - окремо.
Три колгоспи по вулицях, 1938 рік
1938 року «Серп і молот» розформували за територіальним принципом на три окремі господарства, і кожному дісталися свої вулиці:[3]
- «Серп і молот», пізніше імені Молотова - Петрівський Хутір, Слобода, Юрковиця, Стара Новоселиця й частина Обирської;
- «Нове життя», пізніше імені Любченка, ще пізніше імені Фрунзе - Нова Новоселиця й Перекоп;
- імені Ворошилова - Брусилівська й частина Обирської.
Ці межі - ті самі, що в таблиці вулиць: колгосп людини визначала її адреса.
Газети підтверджують множинність. У червні 1939 року обласна пише: «Раніш в с. Грузьке (Бишівський район) була територіальна парторганізація, тепер з неї утворено 2 колгоспні».[1] А в списку окружної виборчої комісії від 3 листопада того ж року «колгосп ім. Молотова» і «колгосп с. Грузьке» стоять двома окремими рядками.[2]
Ті самі три назви - Молотова, Ворошилова і Фрунзе - зринають у документах окупації 1941 року: саме по колгоспах збирали людей на вибори сільської управи, і в колгоспі імені Фрунзе зборів провести не встигли через пізній час.[3]
Одне господарство знову, 1958 рік
1958 року три колгоспи зʼєднали в один, «Комуніст». Його голова на прізвище Яворський захистив на гружчанському господарстві дисертацію.[3] 1967 року «Комуніст» перейменували на «Прапор Комунізму».[3]
Далі господарство росло за рахунок сусідів. 1970 року до нього приєднали веселослобідський колгосп імені Шевченка, 1979-го - козичанський імені Леніна.[3] Козичанка так утратила власне господарство на тринадцять років: своїм воно стало знову аж 1987 року, коли туди евакуювали із забрудненої зони колгосп імені Першого Травня, і його територія відділилася від грузецької.
1974 року почали будувати комплекс з вирощування нетелів, а 1981-го на садибі колишнього колгоспу імені Фрунзе відкрилося підсобне господарство обʼєднання «Електронприлад» під назвою «Гвардія» - воно працювало до середини 1990-х.[3] 1989 року трудівники села вперше виборювали абсолютну першість по Макарівському району в тваринництві.
Кінець
У січні 1993 року «Прапор комунізму» розформували й утворили на його базі КСП «Світанок», а 2000 року - ТОВ «Агрофірма "Світанок"».[3] Того ж 2000 року, 21 листопада, у селі презентували книжку про його історію, з якої потім виросла й ця хроніка.
Що з цього переліку варте перевірки
Уся послідовність вище стоїть на одному джерелі - хроніці, яку склав уродженець села, - і жоден її рядок не має посилання на документ. Перевіряються такі речі двома способами: протоколами сільради в обласному архіві та річними звітами самих господарств. Але навіть у нинішньому вигляді цей перелік називає, під якою вивіскою шукати папери за кожен рік.