Голодомор у Грузькому

Про голод у Грузькому є два свідчення, і вони розходяться настільки, що кожне доводиться називати окремо.

Перше - книжкове. «Національна книга памʼяті» пише, що 1932 року через неврожай і завеликий план поставок колгосп не виконав завдання, після чого в селян забрали всі припаси, і що від голоду померло 300 осіб.^[2] Мартиролог, доданий до цього нарису, називає на імʼя шістьох людей і згадує четверо неназваних дітей. Укладено його 2008 року за спогадами пʼятьох жителів села, які записали вчителька Гружчанської школи й дві її десятикласниці.^[2] Тобто книга називає на імʼя двох відсотків тих, про кого пише, і, на відміну від нарису про сусідню Гавронщину на тій самій сторінці, де прямо сказано «вдалося встановити поіменно лише 7 осіб», ніде цього не обумовлює.

Друге свідчення - документ, і його досі ніхто не читав. У справі обласного архіву, яка називається книгою реєстрації актів про народження, на аркушах 51-102 підшито реєстр смертей Гружської сільради: 52 акти від 1 червня до 29 липня 1933 року.^[1] Розподіл по місяцях сам собою є свідченням: сімнадцять смертей у червні й тридцять чотири в липні, тобто за два місяці темп подвоївся. У ще одному акті дату смерті не проставили взагалі.

Акти мають власну наскрізну нумерацію, і перший у цьому блоці має номер 101, а не перший. Якщо ця нумерація річна - а на це вказує те, що номер акта дорівнює номеру аркуша плюс пʼятдесят без жодного розриву, - то до 1 червня сільрада вже зареєструвала сотню смертей за той самий рік. Тоді за сім місяців 1933 року виходить щонайменше 152 зареєстровані смерті, а аркуші з першою сотнею лежать десь окремо. Ми їх не знайшли, і це висновок із нумерації, а не прочитаний у книзі підсумок.

Про людей у цих актах документ каже мало, але те, що каже, повторюється з аркуша в аркуш: померли вдома, у графі заняття - хлібороб-одноосібник, жодного колгоспника. Заявника в актах немає - замість підпису родича стоїть формула «Факт смерті президії с/р відомий» і підпис секретаря-реєстратора. Записував їх не хтось із рідних, а сільрада.

Чого документ не каже, сказати так само важливо. Графа причини смерті не заповнена в жодному з 52 актів, хоча майже в кожному зазначено, що лікарську довідку додано. Графа віку теж порожня скрізь. Тому написати з посиланням на цю справу, що люди померли від голоду, не можна, і порахувати, скільки серед них було дітей, теж не можна.

Що з неї видно напевно - це прізвища, і вони йдуть гніздами: семеро Казаків, шестеро Мацьовців, четверо Яремчуків, четверо Хуланів, троє Ткаченків. Двоє Ткаченків, Грицько й Андрей Іванові, померли одного дня, 29 червня.

Наостанок - про те, чого в джерелах шукати марно. Наприкінці грудня 1932 року макарівська районна газета друкувала перелік сіл, які «саботують хлібозаготівлі», з відсотками виконання плану; Грузького в ньому немає.^[3] Немає його і в жодному з шести інших номерів цієї газети, які ми переглянули посторінково. Але висновку про село з цього зробити не вийде: із лютого 1931 до січня 1935 року Грузьке числилося за Брусилівським районом, а газета була макарівська. Брусилівської районки за ті роки ми не знайшли, і поки її немає, найтяжчі місяці села видно лише з актів сільради.