7 липня 1941 року: чотирьох жителів села засуджено до розстрілу одним днем

7 липня 1941 року, за два тижні після початку війни, четверо жителів Чорногородки дістали смертний вирок. Троє з них були розстріляні того самого дня.^[1]

Постановою НКВС УРСР і Прокуратури УРСР до розстрілу засуджено:

• Висоцького Якова Павловича, 1899 року народження, уродженця й жителя Чорногородки, який на той час тимчасово не працював;
• Куштенка Федора Романовича, 1885 року народження, уродженця й жителя села, який теж тимчасово не працював;
• Орловського Федора Васильовича, 1897 року народження, уродженця й жителя села, колгоспника.

Вирок щодо всіх трьох виконано того ж дня. Місце поховання жодного з них книга не називає.^[1]

Четвертим того самого дня засуджено до розстрілу Гончаренка Пилипа Васильовича, 1894 року народження, уродженця й жителя Чорногородки, одноосібника. Формулювання тут інше: «у відповідності з воєнним часом». Даних про виконання вироку у справі немає - так і записано в книзі.^[1] Що сталося з Гончаренком далі, з цього джерела невідомо.

Усіх чотирьох реабілітовано 1989 року.^[1]

Що показує сама дата. У всьому макарівському розділі книги 7 липня 1941 року стоїть при шістьох людях, і четверо з них - жителі Чорногородки; двоє інших, Адольф і Бертольд Кніллери, з інших сіл. Для порівняння, найбільші одноденні групи того самого розділу зовсім іншого розміру: 2 листопада 1937 року - девʼятнадцятеро, 16 січня 1938 року - шістнадцятеро, 10 березня 1930 року - чотирнадцятеро.^[1] Тобто 7 липня 1941 року це не одна з великих районних сесій. Але й назвати цей день суто сільським епізодом ми не можемо: макарівський розділ показує тільки тих, кого зарахували до цього району, а рішення ухвалювали в Києві, і скільком людям поза розділом стоїть та сама дата, звідси не видно.

Ширший контекст по селу. До 1941 року записи про жителів Чорногородки в книзі вже є, і дати в них поодинокі. 12 березня 1930 року вислали двох односельців. 21 березня 1937 року Київський обласний суд дав три роки позбавлення волі Логвиненку Григорію Лавриновичу, 1906 року народження, уродженцю села, який жив у Києві й служив рядовим 5-ї пожежної команди. 17 листопада 1937 року трійка УНКВС по Київській області засудила до розстрілу колгоспника Блощаневича Андрія Никифоровича, 1884 року народження; вирок виконано 26 листопада. 22 листопада 1937 року Особлива нарада при НКВС СРСР дала десять років Недзельському Якову Степановичу, 1884 року народження, уродженцеві Чорногородки, полякові, що працював провідником на станції Київ-Пасажирський. 21 березня 1938 року Київський обласний суд засудив на три роки Бурковського Григорія Семеновича, 1915 року народження, учителя місцевої школи.^[1]

Після 1941 року записів ще чотири: Шульженко Петро Іванович, 1891 року народження, рахівник колгоспу, - вісім років позбавлення волі 24 січня 1942 року; Іванченко Кузьма Самойлович, 1896 року народження, робітник Фастівського ліспромгоспу, - десять років 24 березня 1944 року, звільнений 10 вересня 1954-го; Крижанівський Кирило Макарович, 1907 року народження, уродженець села, продавець у Клесові на Рівненщині, - десять років 1 листопада 1944 року; Єфіменко Степан Ількович, 1903 року народження, уродженець села, робітник у Києві, - виселення на пʼять років за межі України 4 вересня 1945 року.^[1]

Разом макарівський розділ книги називає чотирнадцятьох людей, повʼязаних із Чорногородкою. Четверо з них - це один день, 7 липня 1941 року.

Усі чотирнадцять стоять у переліку нижче. Він не про один день: це всі жителі Чорногородки, яких «Реабілітовані історією» називають за 1930-1945 роки - від висилки двох селян у березні 1930-го до виселення Степана Єфіменка у вересні 1945-го. Четверо з чотирнадцяти належать до 7 липня 1941 року; решта десятьох - до інших дат, інших років і інших справ, і кожен рядок несе при собі свою дату.