7 липня 1941 року: чотирьох жителів села засуджено до розстрілу одним днем

7 липня 1941 року, за два тижні після початку війни, четверо жителів Чорногородки дістали смертний вирок. Троє з них були розстріляні того самого дня.^[1]

Постановою НКВС УРСР і Прокуратури УРСР до розстрілу засуджено:

• Висоцького Якова Павловича, 1899 року народження, уродженця й жителя Чорногородки, який на той час тимчасово не працював;
• Куштенка Федора Романовича, 1885 року народження, уродженця й жителя села, який теж тимчасово не працював;
• Орловського Федора Васильовича, 1897 року народження, уродженця й жителя села, колгоспника.

Вирок щодо всіх трьох виконано того ж дня. Місце поховання жодного з них книга не називає.^[1]

Четвертим того самого дня засуджено до розстрілу Гончаренка Пилипа Васильовича, 1894 року народження, уродженця й жителя Чорногородки, одноосібника. Формулювання тут інше: «у відповідності з воєнним часом». Даних про виконання вироку у справі немає - так і записано в книзі.^[1] Що сталося з Гончаренком далі, з цього джерела невідомо.

Усіх чотирьох реабілітовано 1989 року.^[1]

У всьому макарівському розділі книги 7 липня 1941 року стоїть при шістьох людях, і четверо з них - жителі Чорногородки; двоє інших, Адольф і Бертольд Кніллери, з інших сіл. Для порівняння, найбільші одноденні групи того самого розділу зовсім іншого розміру: 2 листопада 1937 року - девʼятнадцятеро, 16 січня 1938 року - шістнадцятеро, 10 березня 1930 року - чотирнадцятеро.^[1] Тобто 7 липня 1941 року це не одна з великих районних сесій. Але й назвати цей день суто сільським епізодом ми не можемо: макарівський розділ показує тільки тих, кого зарахували до цього району, а рішення ухвалювали в Києві, і скільком людям поза розділом стоїть та сама дата, звідси не видно.

До 1941 року записи про жителів Чорногородки в книзі вже є, і дати в них поодинокі: 12 березня 1930 року вислали двох односельців, а протягом року з березня 1937-го до березня 1938-го чотирьох людей села засудили три різні органи - від трьох років обласного суду до розстрілу за вироком трійки.^[1]

Після 1941 року записів ще чотири: Шульженко Петро Іванович, 1891 року народження, рахівник колгоспу, - вісім років позбавлення волі 24 січня 1942 року; Іванченко Кузьма Самойлович, 1896 року народження, робітник Фастівського ліспромгоспу, - десять років 24 березня 1944 року, звільнений 10 вересня 1954-го; Крижанівський Кирило Макарович, 1907 року народження, уродженець села, продавець у Клесові на Рівненщині, - десять років 1 листопада 1944 року; Єфіменко Степан Ількович, 1903 року народження, уродженець села, робітник у Києві, - виселення на пʼять років за межі України 4 вересня 1945 року.^[1]

Разом макарівський розділ книги називає чотирнадцятьох людей, повʼязаних із Чорногородкою. Четверо з них - це один день, 7 липня 1941 року.

Усі чотирнадцять стоять у переліку нижче: це всі жителі Чорногородки, яких «Реабілітовані історією» називають за 1930-1945 роки - від висилки двох селян у березні 1930-го до виселення Степана Єфіменка у вересні 1945-го. Решта десятьох стоять при інших датах і справах, і кожен рядок несе при собі свою дату.