Терор 1937-1938 у Чорногородці: три різні органи на чотирьох людей

За рік із березня 1937-го до березня 1938-го макарівський розділ «Реабілітованих історією» називає чотирьох людей, повʼязаних із Чорногородкою. Судили їх три різні органи, і присуди розійшлися так само далеко, як самі органи.^[1]

Чотири вироки

21 березня 1937 року Київський обласний суд дав три роки позбавлення волі Григорію Лавриновичу Логвиненку, 1906 року народження. Він народився в Чорногородці, але на той час жив у Києві й служив рядовим 5-ї пожежної команди міста.^[1]

17 листопада 1937 року трійка при УНКВС по Київській області засудила до розстрілу колгоспника Андрія Никифоровича Блощаневича, 1884 року народження, - єдиного з чотирьох, хто і народився, і жив у селі. Вирок виконано 26 листопада, через девʼять днів. Місця поховання книга не називає.^[1]

22 листопада 1937 року Особлива нарада при НКВС СРСР дала десять років Якову Степановичу Недзельському, 1884 року народження, уродженцеві Чорногородки. Він теж жив у Києві - працював провідником на станції Київ-Пасажирський. Національність книга подає в кожній статті, і серед чотирнадцяти чорногородських записів його єдиний не «українець», а «поляк».^[1]

21 березня 1938 року Київський обласний суд засудив на три роки Григорія Семеновича Бурковського, 1915 року народження, учителя місцевої школи. Народився він у Яблунівці, а жив і працював у Чорногородці.^[1]

Тридцять пʼять років різниці в реабілітації

Двох судив звичайний обласний суд, двох - позасудові органи. Присуди діляться за тією самою межею: обласний суд обом дав по три роки, трійка й Особлива нарада - розстріл і десять років.

Так само надвоє розійшлася й реабілітація. Блощаневича виправдали 1956 року, Недзельського - 1957-го. Логвиненка - 1991-го, Бурковського - 1992-го, через тридцять пʼять років після перших двох.^[1] Тобто першими переглянули найважчі вироки - розстріл і десять років, - а трирічні вироки звичайного суду чекали ще на тридцять пʼять років. Чому саме так, книга не пояснює: статті звинувачення в її формулярі немає взагалі, тож за що судили цих чотирьох, із цього джерела не встановити.

Двоє з чотирьох на той час у селі не жили

Це головне, що варто знати тому, хто шукає в цій книзі своїх. Книга ставить людину за місцем народження, а не за місцем життя. Логвиненко й Недзельський народилися в Чорногородці й тому стоять у макарівському розділі - але далі в їхніх статтях ідуть київська адреса й київська робота, пожежна команда й залізнична станція. Не відкидайте такий запис через те, що адреса «не та»: рідне село в ньому названо першим. Так само й навпаки - Бурковський до Чорногородки лише переїхав учителювати, а записаний за Яблунівкою, де народився.

І ще одне, що видно лише поруч: Бурковський не перший учитель цієї школи в книзі. За вісім років до нього, 12 березня 1930 року, за межі України вислали Петра Дмитровича Терещенка, теж учителя Чорногородської школи.

Усі чотирнадцять чорногородських записів книги, за 1930-1945 роки, зведено в перелік при події 7 липня 1941 року.