«Не залишилося жодної людини»: знелюднення 1712-1714 років

«У Фастові, Чорногородці і селах, що належали до Фастова, не залишилося жодної людини». Так пише «Історія міст і сіл» про наслідки 1712 року.^[1]

Що цьому передувало. Після невдалого Прутського походу правобережні землі повернуто Польщі, і за умовами миру вони мали лишитися пусткою, а жителі переселитися на Лівобережжя. Протягом 1712-1714 років жителі Фастова переселилися в район Василькова.^[1]

Кого саме називає джерело, а кого ні. Ця сторінка тому - нарис про Фастів, і Чорногородка стоїть у ньому в одному реченні з Фастовом і селами, що належали до Фастова.^[1] Тому знелюднення сказане про село прямо, а от наступне речення про те, як землю заселяли заново, - ні. Воно звучить так: щоб швидше заселити опустілі землі, польський уряд надавав переселенцям «слободи», звільняв їх від повинностей на пʼять років, і протягом 1715-1730 років містечко знову заселилося. «Містечко» тут це Фастів. Чи повернулися люди в Чорногородку в ті самі роки і на тих самих умовах, джерело не каже, хоч село й належало до того самого володіння.

Між замком, який тримали гарнізоном у 1660-х, і селом, на яке 1750 року нападе Лазар Таранець із підданими, лежить порожнє місце: тут не просто змінилися володарі, тут на якийсь час не стало жителів. Село, яке зустріне Таранця, знову має і двір, і господаря, і майно, - але коли й на яких умовах воно заселилося вдруге, з цього джерела не видно.

Дня і місяця джерело не називає: 1712 рік стоїть у ньому як рік, коли правобережні землі повернуто Польщі, 1712-1714 - як час переселення жителів Фастова, а слова про те, що людей не залишилося, ідуть уже після цього й окремого року не мають.^[1]