Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
8 листопада 1943 року: визволення Бишева
8 листопада 1943 року в Бишів увійшла Червона армія. Окупація тривала два роки й чотири місяці: німецькі війська вдерлися в містечко 9 липня 1941-го.[2] Українська Вікіпедія дає 10 липня - розбіжність в один день.[3] «Нариси з історії Макарівського району» 2006 року мають обидві дати: нарис про Бишів пише, що 9 липня 1941 року Бишів окупований, а розділ книжки про бишівську організацію ОУН - що 10 липня в райцентр вступала німецька колона.[7]
Хто визволяв, джерела кажуть по-різному. «Історія міст і сіл» називає 126-й і 131-й стрілецькі полки 71-ї стрілецької дивізії 1-го Українського фронту.[2] Вікіпедія називає воїнів 1-го Українського фронту, 8-ї армії, «у складі 100-ї, 126-ї, 131-ї стрілецьких полків».[3] Те саме - 8-у армію і 100-й, 126-й і 131-й стрілецькі полки - називають «Нариси з історії Макарівського району» 2006 року.[7] Збігаються фронт і два полки з трьох - 126-й і 131-й. Далі версії розходяться: у першій є 71-а дивізія, якої немає в другій; у другій є 8-а армія і 100-й полк, яких немає в першій. Дата в обох одна й та сама. Повідомлення Радінформбюро, яке наводять «Нариси», номерів частин не називає: «Занят также районный центр Бышев и другие населенные пункты».[7]
Відзначилися, за радянським нарисом, роти старших лейтенантів М. А. Слукіна та І. С. Циганкова. Циганков загинув у Бишеві й тут похований.[2]
Фронт після 8 листопада не пішов далеко. Ще до 25 грудня неподалік від сусідньої Козичанки проходила лінія фронту, і далекобійні снаряди летіли саме від Бишева й Фастова.[6] Тобто півтора місяця після визволення містечко стояло тилом фронту.
Табличка при обеліску в одній із груп братських могил несе сімдесят рядків формату «звання, прізвище, імʼя, по батькові, рік народження», і написана вона російською.[1] За іменами видно, що це люди з усього Союзу; один рядок замість імені має слово «неизвестный».[1] Описи знімків цієї групи на Commons кажуть, що тут поховано воїнів, які загинули в боях при визволенні села в листопаді 1943 року.[4] Поруч варто читати обеліск односельцям, де записані ті, хто з Бишева пішов.
Скільки їх тут поховано, документи кажуть по-різному. Зведений перелік памʼяток Макарівського району має в Бишеві три окремі військові поховання з різними охоронними номерами: групу братських могил 74 радянських воїнів, які загинули в боях при обороні села 1941 року та в листопаді 1943-го (491), братську могилу 169 воїнів, які загинули при визволенні села в листопаді 1943 року (493), і групу братських могил 173 воїнів, загиблих тоді ж (492).[8] Ті самі три числа стоять в описах знімків на Commons, і там братська могила 169 воїнів - на кладовищі.[4] Вікіпедія називає ще братську могилу 69 воїнів, полеглих у листопаді 1943 - січні 1944 року.[3] «Нариси з історії Макарівського району» 2006 року лічать у Бишеві чотири братські поховання воїнів, які загинули за визволення райцентру.[7] Табличка з 70 рядками стоїть у групі 173 воїнів: так підписано знімок, з якого її переписано.[4] Ні числа, ні номера памʼятки на ній немає.[1] Рішення облвиконкому 1970 року має тут три окремі позиції братських могил воїнів, що загинули за визволення Бишева 1943 року: на одній описано побронзовану скульптуру, на двох інших скульптуру воїна.[5]
Плита на братській могилі 169 воїнів на кладовищі імен не має.[4] На ній стоїть тільки присвята: «ВЕЧНАЯ ПАМЯТЬ ТОВАРИЩАМ ПО БОРЬБЕ ЗА ОСВОБОЖДЕНИЕ НАШЕЙ РОДИНЫ ОТ НЕМЕЦКО-ФАШИСТСКИХ ЗАХВАТЧИКОВ 1941-1945гг».[4] Числа на камені немає теж: 169 стоїть в описах знімків і в переліку памʼяток.[8] Іменний перелік стоїть на табличці іншої групи могил.[1]