Колгосп імені Ілліча: з 1959 року чи ще з 1950-го

Указ, надрукований у газетах 9 лютого 1939 року, нагородив орденом Трудового Червоного Прапора Оксану Омелянівну Войтенко, ланкову колгоспу імені Ілліча, і назвав при цьому лише район - Бишівський, - а не село.^[2] Так її названо в українському тексті указу; російський текст у «Советской Украине» того самого дня пише «Войтенко Ксению Емельяновну».^[1] Республіканська газета «Радянський спорт» 1964 року писала про хліборобів «колгоспу імені Ілліча села Бишів, Макарівського району»^[6], але чи це той самий колгосп, що в указі 1939 року, замітка не каже.

Про бишівський колгосп імені Ілліча дві книжки кажуть різне. Обидві датують вереснем 1959 року обʼєднання, після якого в селі лишилося одне господарство з цією назвою. Але нарис 2006 року до 1959 року колгоспу імені Ілліча не називає^[3], а «Історія міст і сіл» 1971 року знає його в Бишеві вже з 1950 року, і колгоспи імені Воровського й імені ВКП(б), які за нарисом злилися 1959-го, за нею ввійшли ще 1950 року до колгоспу імені Сталіна.^[5]

Пʼять колгоспів, і жоден не Ілліча

За нарисом, на кінець 1930 року в Бишеві було пʼять колгоспів, і назви їхні такі: «Радянське поле» (голова Л. Г. Лобайчук), імені Косіора (С. П. Олійник), імені Якіра (М. О. Швидкий), імені Воровського (М. Ф. Депутат) і господарство на хуторі Лупське (В. П. Обухівський).^[3] Перший із них, «Радянське поле», створили 22 грудня 1929 року на чолі із С. Т. Кромбетом, і до кінця травня 1930-го він обʼєднував 340 господарств. «Історія міст і сіл» 1971 року датує перетворення товариства «Червоний шлях» на колгосп «Радянське поле» 22 грудня 1928 року, а навесні 1930-го дає в ньому 229 господарств.^[5]

Імені Ілліча серед цих пʼятьох немає.

За нарисом, у вересні 1959 року три колгоспи - імені Молотова (голова В. Т. Обухівський), імені Воровського (М. Т. Кромбет) та імені ВКП(б) (А. О. Швидкий) - обʼєдналися в одну сільгоспартіль імені Ілліча.^[3] На базі цього господарства в лютому 1969 року утворили радгосп із тією самою назвою, а 1995 року його перейменували на КСП «Бишів».^[3]

Три колгоспи з 1950 року, і один із них Ілліча

«Історія міст і сіл» 1971 року теж пише про вересень 1959-го: «3 бишівські артілі обʼєдналися в одну, яку назвали іменем Ілліча».^[5] Які саме артілі злилися, вона не називає, але трохи вище розповідає інакше, ніж нарис. За нею, 15 червня 1950 року артілі імені ВКП(б), імені 1 Травня, імені Воровського й імені Петровського обʼєдналися в колгосп імені Сталіна, і «з того часу в селі було три колгоспи»: імені Ілліча, імені Сталіна та «Більшовик».^[5] Для обʼєднання 1950 року книжка посилається на газету «Радянське село» за 18 червня 1950 року.^[5]

Там само названо й прибутки: у «Більшовика» 1160 тисяч карбованців 1953 року і 2 мільйони 1957-го, а в колгоспі імені Ілліча вони «збільшились з 700 тис. до 2,5 млн. крб.», без зазначення років.^[5]

За цією версією колгосп імені Ілліча стояв у Бишеві щонайменше з 1950 року, а 1959-го його назву дістало спільне господарство. Колгоспи імені Воровського й імені ВКП(б), які нарис ставить серед тих, що злилися 1959 року, за книжкою 1971 року ввійшли до колгоспу імені Сталіна ще 1950-го, а колгоспу імені Молотова вона не згадує зовсім.

Що з цього випливає

Якщо назва справді нова 1959 року, то 1939 року колгоспу імені Ілліча в Бишеві не існувало, а указ називає господарство з такою назвою в якомусь іншому селі того самого району. Тоді газета 1964 року нічого не доводить: вона описує стан після обʼєднання. Нарис цього прямо не каже: пʼять колгоспів у нього названо на кінець 1930 року, а колгоспів імені ВКП(б) і імені Молотова, які він згадує під 1959 роком, у тому списку теж немає.

Якщо права книжка 1971 року, то колгосп імені Ілліча був у Бишеві вже 1950 року, окремо від чотирьох артілей, що злилися тоді в колгосп імені Сталіна, і бишівська ланкова з указу 1939 року стає можливою. Але й ця книжка не каже, коли колгосп імені Ілліча заснували, тож років між 1939 і 1950 не закриває жодне з джерел.

Нагорода й повне імʼя Оксани Войтенко стоять у самому указі, а привʼязка до Бишева лишається непевною.^[2] Колгосп імені Ілліча 1939 року був і в Ясногородці: 3 листопада «Пролетарська правда» називає серед членів комісії Бишівського виборчого округу № 10 по виборах до обласної ради Войтенко Оксану Омелянівну «від колгоспників колгоспу ім. Ільїча, с. Ясногородка».^[4] Імʼя, по батькові й назва колгоспу тут ті самі, що в українському тексті указу, але ні ланки, ні нагороди ця постанова не згадує.^[2][4]

Чим це розсудити

Кількома документами:

• номер «Радянського села» за 18 червня 1950 року, на який посилається книжка 1971 року: він назве, які артілі злилися тоді в колгосп імені Сталіна, а які лишилися окремо;
• протокол обʼєднання 1959 року в обласному архіві - він назве, які саме господарства злилися і чи існувала назва раніше;
• річний звіт колгоспу за 1939 рік: якщо в Бишеві того року був колгосп імені Ілліча, звіт про це скаже;
• сам список нагороджених у справі Президії Верховної Ради - там при кожному нагородженому мала стояти адреса.

Жодного з цих документів у доступних джерелах поки немає.

МТС і перші трактористи

1933 року в Бишеві організували МТС - до двадцяти тракторів, здебільшого ХТЗ, директор Антонюк, головний інженер Цесік. До початку війни станція мала 76 тракторів, 12 комбайнів і 18 автомашин та обслуговувала 33 колгоспи району.^[3] Після війни від цього лишилося двадцять тракторів, вісім автомашин, одинадцять молотарок і шість двигунів, і обслужити вона могла лише сімнадцять господарств із тридцяти трьох.

Перша жіноча тракторна бригада працювала тут з 1936 року: Килина Депутат, Антоніна Крючкова, Софія Веремієнко, Марія Швед, Антоніна Медведська та інші.^[3] А ще раніше, восени 1928-го, за кермо першого в містечку «Фордзона» сів А. М. Балабан - після тижня навчання.