Сто пʼятдесят сім імен назвали через шістдесят років, а в книзі за той рік стоїть один акт
Мартиролог села надрукований у «Книзі памʼяті жертв Голодомору» на двох сторінках, і розбіжність стоїть у першому ж його реченні. Преамбула каже: «В 1932-1933 роках в Андріївці лютував голод, від якого померло 158 людей, а встановлено по свідченнях очевидців поіменно - 165 осіб».[3] Ми перерахували рядки самого переліку й дістали третє число - 157. Те саме число 158 переказує й районний нарис 2006 року, не додаючи ні імен, ні посилання.[4]
Чотири числа, і кожне міряє своє
| Число | Що саме порахували | Хто це каже |
|---|---|---|
| 158 | скільки людей у селі померло за два роки голоду | преамбула мартиролога, і те саме число повторює нарис 2006 року[3][4] |
| 165 | скільки з них «встановлено по свідченнях очевидців поіменно» | та сама преамбула, те саме речення[3] |
| 157 | скільки імен ми дістали з переліку, звівши його рядки: позиція без імені при цьому випадає | наш перелік рядків книги, зведений нижче[3] |
| 1 | скільки актів про смерть по селу за 1933 рік лежить у книгах реєстрації | база актів цивільного стану ДАКО по фонду Р-5634[6] |
Розрив між 157 і 158 пояснює одна позиція. У переліку є «Ковтун О.» - саме прізвище й голий ініціал, без імені й по батькові, - і при зведенні рядків вона випадає, бо імені в ній немає.[3] Тобто 158 це доведена нижня межа. Розрив між 158 і 165 не закривається нічим: семи позицій, які книга називає встановленими поіменно, на її ж сторінках немає.
Хто склав перелік і з чиїх слів
Перелік укладено за свідченнями пʼятьох очевидців: Петрушенка М. А. (1919 року народження), Самусенка М. Т. (1915), Олексієнко Н. І. (1927), Воробей О. М. (1911) і Коронік О. М. (1927). Записали ці свідчення 1992 року Гордон О. В. і Гордон Л. М.[3] Жодного архівного шифру преамбула не називає. Двоє наймолодших свідків народилися 1927 року, тобто голод застав їх дошкільними дітьми.
Звідси й вигляд рядків: дат смерті, віку й причини немає в жодній позиції.[3] Ці графи не пропущено при наборі - їх не було в тому, що розказали люди.
Географічний покажчик тому називає три Андріївки, і наша стоїть на кн. с. 498; жодного прізвища з мартиролога миронівської Андріївки серед наших рядків немає.[3]
Один рядок надруковано двічі. «Петрушенко Микита Андрійович» стоїть у книзі двома окремими позиціями, у різних місцях переліку, з іншими іменами між ними.[3] Обидва рядки збережено й нижче, бо перелік відтворює документ, а не виправляє його. Це можуть бути двоє людей з тим самим імʼям, яких книга рахує окремо, і може бути хиба набору; розрізнити здатен тільки повторний погляд на сторінку.
Сорок три прізвища на сто пʼятдесят сім імен
Сто пʼятдесят сім імен належать сорока трьом прізвищам, і десять із них тримають більшу частину списку.[3]
| Прізвище | Людей у переліку |
|---|---|
| Петриченко | 14[3] |
| Петрушенко | 12[3] |
| Хоменко | 12[3] |
| Іщенко | 9[3] |
| Воробей | 8[3] |
| Клименко | 8[3] |
| Самусенко | 8[3] |
| Жур | 6[3] |
| Олексієнко | 6[3] |
| Кузьменко | 5[3] |
Усередині цих прізвищ видно гнізда. Шістнадцять разів у переліку стоять двоє або більше людей з одним прізвищем і одним по батькові, тобто брати й сестри; разом це сорок три чоловіки.[3] Воробей Григорій, Петро і Яків Олександровичі; Воробей Дмитро й Михайло Дорошовичі; Жур Федір і Олександр Івановичі; Іщенко Петро й Микита Михайловичі.
Батьків із дітьми в переліку теж видно - там, де імʼя одного стоїть по батькові в другого, як в Іщенка Михайла Максимовича й Іщенка Петра Михайловича.[3] Скільки таких пар, ми не називаємо: сорок шість зі ста пʼятдесяти семи позицій узагалі не мають по батькові, а без нього батька від однофамільця не відрізнити. Кожен наш підрахунок таких пар давав інше число, і жодне з них не варте того, щоб стояти на сторінці.
Такий збіг дає кандидата в родину і на цьому зупиняється. Доводить родину метричний запис про народження чи шлюб, де батьків названо поіменно; поки його немає, ми маємо схожі імена в одному селі за один рік, і тільки. Причин смерті книга не подає в жодній позиції, тому й про те, що сталося в кожному з цих дворів, вона мовчить.[3]
Метричну книгу Вознесенської церкви за 1841 рік ми прочитали зі скану й винесли з неї дванадцять прізвищ андріївських жителів.[2] Пʼять із них стоять і в мартиролозі 1933 року: Степанюк, Цимбалюк, Кузьменко, Костюченко, Кравченко.[3] Між двома документами девʼяносто два роки й щонайменше три покоління. Родинного звʼязку між цими людьми джерела не встановлюють, і збіг прізвища доказом не є: у селі, де рід великий, однакове прізвище носять і сусіди. Але самі ці пʼять прізвищ тримаються в Андріївці від 1841 року до 1933-го, і з них варто починати пошук у метриках.
Найчастіше прізвище мартирологу носить і Андрій Архипович Петриченко, Герой Радянського Союзу, який народився в Андріївці 1922 року.[5] Документа, який звʼязував би його з чотирнадцятьма Петриченками цього переліку, ми не маємо, і збіг прізвища таким документом не є.
У книгах реєстрації за той самий рік стоїть один акт
По Андріївці в базі актів цивільного стану ДАКО за 1932 рік немає жодного запису про смерть, за 1933-й стоїть рівно один, а народжень немає за обидва роки - при тому, що за 1930 і 1931 роки народження по селу в тій самій базі є.[6] Сама справа за 1933 рік має 319 записів по всьому Макарівському району.[1]
Цей один акт ми прочитали по всіх шістнадцяти графах. Помер Тищенко Оксент Семенович, 84 роки, українець, хлібороб, член артілі, господарював «у себе», удівець; у графі причини смерті стоїть «по старості». Заявив про смерть Андрієнко з Озірщини. Це ДАКО, ф. Р-5634, оп. 1, спр. 641, арк. 88, запис першим номером.[1] Графа причини тут не порожня, і слова «голод» у ній немає.
Чому пошук по селу давав майже нуль
Пояснення адміністративне і лежить у змісті самої справи. Книгу за 1933 рік поділено не по селах, а по сільрадах: Макар-Буда займає аркуші 1-7, Маковище 8-87, Озірщанська 88-197, Макарів 198-318.[1] Андріївка того року своєї сільради не мала й входила до Озірщанської, а акт Тищенка - перший запис цього блоку. Заголовок справи Андріївку не називає взагалі.
Звідси й розбіжність із нашою сторінкою про голод у Соснівці, де Андріївка стоїть у переліку сільрад, у яких «є книги народжень тих років і жодної книги смертей». Той перелік міряє заголовки справ, а ця сторінка - рядки в базі, і рівні не сходяться самі собою: книги з Андріївкою в заголовку за 1933 рік немає, бо село сиділо в Озірщанському блоці чужої справи, а сільрадою воно в тому переліку названо за назвою пункту, а не за органом влади. Що саме лежить у книгах народжень за ті два роки, ми ще не бачили очима.
Що з цим робити
Мартиролог і книга реєстрації міряють різні речі, і одне не спростовує другого. Сто пʼятдесят сім імен назвали живі люди через шістдесят років після голоду. У книгах реєстрації за той самий рік по селу стоїть один акт, і той про смерть вісімдесятичотирирічного чоловіка від старості. Свідчення 1992 року не мають під собою документа; книга реєстрації не мала завдання зафіксувати голод і, судячи з єдиного запису, його й не фіксувала.
У блоці Озірщанської сільради 111 актів, і жодного з них, крім першого, ми не читали.[1] Зміст книги не розписує цей блок по селах, тому скільки з них андріївські, зі змісту сказати не можна. Прочитати всі сто одинадцять і виписати з них андріївські - єдиний спосіб дізнатися, скільки смертей у селі влада 1933 року записала насправді.