Цимбалюк Василь Андрійович
1897 - ?, учитель неповної середньої школи
Народився 1897 року в Андріївці, там і жив. Середня освіта, учитель неповної середньої школи свого села.[2]
2 травня 1942 року Особлива Нарада при НКВС СРСР дала йому пʼять років заслання. Реабілітований 1989 року.[2]
Вирок винесено, коли в селі стояли німці
Бої в районі Андріївки йшли в серпні 1941 року, і далі село було окуповане до листопада 1943-го.[4] Особлива Нарада засідала в Москві й винесла своє рішення 2 травня 1942 року, тобто посеред цих двох років.[2]
Отже вчителя брали не вдома. Де він був на той час - евакуйований, мобілізований, уже під арештом з іншого приводу, - стаття не каже, а дати арешту в ній немає взагалі. Заслання при цьому передбачає, що людина була в межах досяжності радянської влади.
Двоє з однієї школи за чотири місяці
За чотири місяці до нього, 27 грудня 1941 року, та сама Особлива Нарада дала десять років Кирилу Опанасовичу Недашківському, завучу тієї самої неповної середньої школи Андріївки. Він був не місцевий, родом із села Скурати на Житомирщині, і в партії пробув із 1925 по 1933 рік.[2]
Том називає обох педагогами однієї школи, і на цьому все. Чи вони перетиналися, чи справи повʼязані між собою, чи це збіг двох окремих рішень одного органу - із двох статей не видно. Перевірити це можна за кадровими документами школи або за самими справами.
Прізвище тримається в селі щонайменше сто років
Найраніший аркуш, який ми з Андріївки прочитали, - книга народжень Вознесенської церкви за 1841 рік, і Цимбалюки в ній уже стоять: записано Іосифа Яковлева Цимбалюка.[1] У мартиролозі Голодомору 1932-1933 років Цимбалюків четверо: Софія Степанівна, Степан Максимович, Марія Максимівна та Іван Максимович.[3] Учитель Василь Андрійович народився між цими двома датами, 1897 року.
Родинного звʼязку між ними джерела не встановлюють, і збіг прізвища доказом не є: у селі, де рід великий, однакове прізвище носять і сусіди.