Петренко Петро Никифорович
1904 - ?, колгоспник
Із пʼятнадцяти років, присуджених улітку 1944-го, Петро Никифорович відсидів одинадцять і 14 листопада 1955 року вийшов по амністії.[2] Реабілітували його аж 1993-го, через тридцять вісім років після звільнення.
Про життя до вироку том знає небагато: 1904 року народження, Плахтянка, там-таки й жив, малописьменний, колгоспник.[2]
Судили влітку сорок четвертого
Вирок стоїть 29 червня 1944 року.[2] Фронт на той час уже пів року як пішов на захід: обласне рішення 1970 року, яким братську могилу в селі взяли під охорону, називає похованих у ній воїнами, що загинули «в 1943 році за визволення села Плахтянка».[1]
Тобто це не вирок окупаційного часу й не квапливий суд прифронтової смуги. Засудив його Військовий Трибунал військ НКВС Київської області - трибунал внутрішніх військ, який до літа сорок четвертого працював уже у власному тилу. Строк - пʼятнадцять років позбавлення волі та поразка в правах ще на пʼять.[2]
Стаття не названа
Довідник подає суд, дату, строк, амністію й реабілітацію, а за що людині дали пʼятнадцять років - мовчить.[2] Тому сказати, у чому Петра Никифоровича звинуватили, ми не можемо.
З ким його не сплутати
У макарівському розділі тому, на всіх сорока шести друкованих сторінках, дата вироку 29 червня 1944 року стоїть лише йому одному.[2] Тобто справа була окрема, а не частина районної операції, яка одним днем накривала пів району. Сплутати цю статтю за датою нема з чим, а рік народження й село том називає прямо, тому привʼязка до Плахтянки не спирається на здогад.
Стаття звинувачення є в архівно-слідчій справі, і там-таки стоїть, де саме він ці роки провів. Такі справи архів видає за письмовим запитом.