Степан Петрович Мангер
1885 - 1937, майстер депо
Степан Петрович Мангер народився в Юрівці 1885 року, а працював у Києві - майстром депо станції Дарниця[1]. Це та біографія, яка в тридцяті роки траплялася часто: людина з малого села при залізничній посаді у великому місті.
Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до розстрілу 15 грудня 1937 року, вирок виконано 21 грудня. Реабілітовано 1957-го[1] - на тридцять два роки раніше, ніж двох юрівських колгоспників, розстріляних наступного року.
Прізвище для цих країв рідкісне, і в Юрівці воно не одиноке. Районна алфавітна книга смертей за 1920-1933 роки дає при селі ще трьох Мангерів: Єфима Давидовича, Антоніну Олексіївну й Олексія Васильовича[2]. Метричні книги юрівської парафії 1840-х і початку 1850-х років дають це прізвище шістнадцять разів і пишуть його девʼятьма способами - Мангер, Мангера, Мангерова, Мангир, Мангирь, Маньгир, Маньгирь, Маньчир, Мандирка, - бо причт писав його на слух[3]. Чи всі ці люди рідня Степанові Петровичу, перевіряють за метричним записом, а не за переліком прізвищ.