Литвин Омелько Іванович

1905 - 1937, лісоруб

Народився 1905 року в Колонщині, там і жив. Малописьменний. У графі про заняття стоїть «робітник (лісоруб) Макарівського лісництва» - не «селянин» і не «колгоспник», як у більшості сусідніх статей^[1].

24 серпня 1937 року трійка при УНКВС по Київській області засудила його до розстрілу. Вирок виконано 7 вересня 1937 року. Місце поховання невідоме. Йому було тридцять два роки^[1].

Реабілітація 1962 року

Реабілітований він 1962 року^[1]. Шістьох колонщинців, названих у томі, переглянули 1989 року, коли справи піднімали суцільно й за загальним порядком, ще двох - аж 1997 і 1998-го. Литвин стоїть на двадцять сім років раніше за цей гурт; раніший за нього в переліку села тільки один - Барчук Іван Демʼянович, реабілітований 1955-го.

Реабілітація 1962 року означає, що справу підняли окремо. Тодішній перегляд не йшов суцільною хвилею: папку діставали з архіву тоді, коли хтось подавав заяву. За Омельком Івановичем таку заяву хтось подав.

Хто саме - ми не знаємо. Том дає рік перегляду й нічого більше: ні імені заявника, ні спорідненості, ні того, чи діждався він відповіді. Імʼя цієї людини лежить у самій справі, і по неї треба звертатися до Галузевого державного архіву Служби безпеки України.

Якщо 1962 року перегляду домігся хтось із родини Литвинів, то ця родина в селі була - і, найпевніше, знала, що сталося, задовго до всіх пізніших списків.