Лузан Карпо

Про Карпа Лузана відомий один день. 26 квітня 1952 року до його хати в Небелиці просилися троє учасників ОУН, і він їх не впустив. Вони пішли в бік Житомирської області, лишивши в селі листівки. 5 травня групу оточили на межі Київської та Житомирської областей і знищили; при обшуку в них знайшли велику кількість листівок із дереворитами Ніла Хасевича.^[1]

Це все, що ми про нього маємо. Ні року народження, ні по батькові, ні того, чи була в тій хаті родина, чи говорив він із трьома через двері й чи викликали його потім.

Хто це розповідає

Папір склали ті, хто цих трьох шукав. Це спецповідомлення керівника управління МДБ Київської області Сараєва, знайдене в Галузевому державному архіві СБУ; районна газета переказала його в травні 2017 року, коли в Небелиці проводили мітинг до Дня героїв України.^[1]

Газета переказує рапорт так: «Господар не ризикнув їх впустити до оселі».^[1] Слово «ризикнув» тут чуже: воно міряє вчинок мірками того, хто його розслідував. Чи боявся Карпо Лузан, чи не вірив прибулим, чи в хаті були діти, у рапорті не сказано.

Остання згадка - травень 1952 року

Після травня 1952 року згадок про перебування оунівців у селах Макарівщини немає взагалі.^[1] Отже той квітневий день у Небелиці - остання зафіксована спроба підпілля попроситися до макарівської хати.

Саму подію ми розповідаємо окремо: у ній є ще й бідон із такими самими листівками, відкопаний під Ніжиловичами, і плани поставити в Небелиці памʼятний знак трьом загиблим.

Прізвище Лузан у селі своє: воно стоїть серед тридцяти чотирьох записів про народження, зроблених у Небелиці 1935 року.^[2] Родини господаря це не показує.

Хто він був за фахом, скільки мав років і що з ним було далі, ми не встановили. Усе це стоїть у самій справі ГДА СБУ, з якої газета взяла один абзац, і в погосподарських книгах небелицької сільради за початок 1950-х.