Данило Пилипович Бабенко

? - 1906

Він не був у полі 17 червня, не бив пристава і не вимагав удвічі більшої платні. Джерело каже про нього прямо: участі в заворушеннях не брав.^[2] Убили його за прізвище.

Ніч на 19 червня

Через день після виступу пристав повернувся до Козичанки із загоном стражників і став брати селян поодинці. Олександра Коновала, який пручався, заколов багнетом стражник, і поліцейські несли його на багнетах більше ста метрів.^[2]

Данило Пилипович вибіг зі свого двору, побачив людину на багнетах і закричав: «Люди добрі, що ви робите?!» Один зі стражників запитав, хто він такий. Той відповів: «Бабенко». За цю відповідь його й закололи - бо поліція шукала Корнія Йосиповича Бабенка, члена РСДРП, який привозив із Києва революційні листівки.^[2]

Чи взяли Корнія тієї ночі, джерело не каже: у всій книжці він згаданий один раз, у цій самій дужці про листівки.

Прізвище було на папері раніше за ніч

Про те, що поліція йшла в село саме на прізвище, свідчить документ, старший за червень. Київська газета 1925 року цитує рапорт пристава 2-го стану від 23 квітня 1906 року: у Козичанці нібито діє таємне товариство, а на чолі його стоїть «селянин Бабенко».^[1]

Це написано за два місяці до тієї ночі. Імені рапорт не дає, і чи мав пристав на увазі Корнія, невідомо - але прізвище вже лежало в поліційному папері як імʼя головного. Сама ж газета, яка рапорт передрукувала, зве цю «організацію з президентом і міністром» фантазією пристава.^[1]

Що з цього лишилося в селі

На могилах Данила Бабенка й Олександра Коновала поставили хрести, і Гордій Васильович Ходак вирізав на них слова «Загинули від царських катів, за волю і правду» - за цей напис його переслідувала поліція, він мусив переховуватися в Києві.^[2]

Тобто розплата за ту ніч дістала й третього: людину, яка написала на дереві, від чиєї руки загинули двоє.

Чого джерело не каже

Ні року народження, ні віку, ні того, чи мав він родину. Ні того, де саме його поховали: книжка знає тільки, що могила була і що на ній стояв хрест - місце показала б метрична книга церкви Різдва Христового за 1906 рік (ЦДІАК, ф. 127) або опис сільського цвинтаря. Ні того, ким він доводився Корнієві Йосиповичу і чи доводився взагалі: спільне прізвище в селі нічого не доводить, а книжка родинного звʼязку не називає. Немає й слідчих паперів про саму ніч - усе, що ми знаємо, переказане з памʼяті села через шкільний рукопис 1963 року.