Артіль «Надія», 1923 рік: пʼятнадцять родин, які пішли в колгосп на сім років раніше

Колективізацію в Забуянні звикли рахувати від 1930 року. Нарис 2006 року відсуває початок на сім років назад.

У лютому 1923 року пʼятнадцять родин селян-бідняків на чолі з Л. А. Брацейком обʼєдналися в трудову сільськогосподарську артіль «Надія», а 1924 року організували комуну.^[2]

Ні «Надії», ні комуни немає більше в жодному з наших джерел. Це не робить їх вигадкою: добровільні артілі початку 1920-х були річчю звичайною й короткочасною, а слід по собі лишали не в газетах, а в реєстраційних справах земельних органів. Прізвище при цьому не чуже: Брацейки в Забуянні задокументовані - хатню господарку Е. О. Брацейко заарештували 1930 року.^[2]

Перед тим

1920 року, за тим самим нарисом, у селі утвердилася радянська влада: обрали ревком і комнезам на чолі з Л. П. Марченком, які «допомагали продзагонам викачувати зерно з селян».^[2] Це перше імʼя забуянської влади, яке ми взагалі маємо.

1923 року нарис ставить і створення комсомольського осередку.^[2] Обласна газета описує перетворення гуртка «культурка» на осередок 1924 року й навіть подає його склад - дочка попа, син куркуля, середняк із десятьма десятинами й двоє незаможників.^[1] Газета писала по гарячих слідах, нарис - через вісімдесят років, тож рік беремо газетний.

Рядок, якого ми не беремо

У тому самому абзаці нарису стоїть речення: «В 1920 році почалася колективізація села. Оскільки селяни не бажали йти в колгосп, то їх заганяли силою… "Куркулів" висилали в Сибір».^[2]

Цього рядка ми не вживаємо. Він стоїть після запису про 1923-1924 роки й перед арештами 1930-го, а описує саме те, що діялося навесні 1930 року. Це майже напевно друкарська помилка - 1920 замість 1930, - і брати її як дату означало б перенести колективізацію на десять років назад.

Що було далі

Колгосп у селі міняв назву чотири рази, і нарис закриває дві діри в цьому ланцюгу.

Перша - 1947 рік. Того голодного року, пише нарис, «Таня Кириченко позичила забуянській артілі "3-ій вирішальний" 16 кілограмів проса», і її приклад наслідували інші забуянці.^[2] Цей рядок датує назву «3-й вирішальний» 1947 роком - доти вона була засвідчена в нас 1932 і 1940 роками, і між ними стояла порожнеча.

Друга - 2000 рік: на базі колгоспу «Україна» створено ТОВ "Україна".^[2] Доти ланцюг назв обривався на 1958 році.

І одне імʼя

Нарис називає людину, якої в нас не було: механізатор Йосип Сигизмундович Аугліс, нагороджений орденом Леніна.^[2] Ні року, ні господарства, ні за що саме - нарис не каже.

Аугліс - латиське прізвище, у Київській області рідкісне, і шукати його в нагородних документах легше за будь-якого Іваненка. Орден Леніна механізаторові давали указом, а укази друкувалися, тож рік нагородження можна знайти в газетній публікації указу.