Сповідний розпис 1866 року - вісімдесят шість дворів
Сповідний розпис це не метрика: він не ловить подію, а переписує всіх, хто живий, двір за двором, з іменем і віком кожного. Для Юрівки такий розпис зберігся за 1866 рік, і в ньому 86 дворів, близько трьохсот сорока душ[1].
Це найдавніший поіменний перелік жителів села, який ми можемо дістати. Похилевич двома роками раніше нарахував у Юрівці 330 душ обох статей - числа сходяться.
Поіменно з нього прочитано перші девʼять дворів. Село відкривається не селянами: двір перший це приходський священник Ѳеодоръ Григорьевъ Малиновскій, сорока пʼяти років, з родиною, далі дяк Емиліанъ Романовскій. У третьому дворі записано «армянина» без прізвища - єдиний такий запис у всій секції. Тоді йдуть три військові родини - Гончаруки, Копиченки, Позняки, - дві родини Мантеря, однодворці Войналовичі, і аж тоді селянські двори: Грищенки (велика родина, три брати), Гонтарі, Гончарук, Прохоренко[1].
Решта сімдесят сім дворів чекають. Прізвища їхніх голів у розписі видно - Тимчук, Каменецький, Ярмичук, Козинчук, Музиченко, Капустенко, Кузьмич, Перепорченко, Нечипоренко, Дрозд, Бойчук, Логвинчук, Кавунов, - але поіменно з віком їх ще ніхто не виписував.
Не плутати. До юрівського приходу була приписана й Ястребна за сім верст[2], а окремого підзаголовка з назвою поселення в секції немає - тільки станові розділи: «Военные», «Однодворцы», «Крестьяне». Тому хто з цих трьохсот сорока душ жив у Юрівці, а хто в Ястребній, за самим цим документом не розділити.