Документ 1746 року називає Юрівку новозаведеною
Похилевич пише про Юрівку сторожко: село «названо въ одномъ документѣ 1746 года новозаводимымъ»[2]. Це не дата заснування, а дата паперу, у якому село вже названо новим. Польський географічний словник через сорок років повторює ту саму обережність: «osadzona około 1746 r.»[3] - осаджена коло 1746 року. Твердішої опори під віком Юрівки немає досі.
Спокуса відсунути цю дату вглиб велика, і краєзнавство піддалося їй двічі. Спершу з опису Київського замку 1552 року взяли порожнє митрополиче село - «Юрьєво» в нарисі 2006 року[5], «Юрʼєвичі» в пізнішій статті того самого автора[4]. Тоді Євген Букет це спростував сам: митрополичі Рославичі та Іванковичі, названі в тому описі поруч, стоять і сьогодні, і стоять у Васильківському районі, а не тут. Натомість він запропонував інший ланцюг: село Ставки під Брусиловом, згадане 4 грудня 1578 року, далі «село Ставецьке, назване Юрівкою» 1612 року, далі застава Ставок і хутора Юрівки Лукашу Вітовському за сім тисяч злотих 1617 року[4].
Не плутати. Цей ланцюг має слабке місце, і воно географічне. Ті самі особи - Харлінські, Катажина Збаразька, Олізари, Адам Секлярський - стоять у реґестах Люблінського трибуналу при радомишльських маєтках: піддані коростишівські наслані на Ставецьку маєтність і село Юрівку, ставецькі піддані грабують Олізарових у селі Мінін[1]. Мінін лежить у гміні Кічкіри над Тетеревом, у Радомишльському повіті. І там-таки, у Радомишльському повіті, стоїть власна пара: село Ставки й Юрівка за пʼять верст від нього, у ставецькій парафії, з одним власницьким ланцюгом[6].
Тобто ланцюг Букета, найпевніше, справжній, тільки веде він до іншої Юрівки. Прочитати аркуш 260 справи 4104 фонду 1 Інституту рукопису НБУВ, на який автор посилається, зміг би це вирішити за годину; ми до тієї справи не дісталися.
Як ми це зʼясували: Газета переплутала два села - і через це ми знаємо, що сталося в Юрівці