Перша згадка Юрова - позов 12 червня 1618 року
12 червня 1618 року Миколай Харлінський позивався до Галшки з Гулевичів і Міхала Лозки за те, що ті наслали людей із добр «Юревичі» на землі Хвойники: люди напали на корчму «Рашів» і забрали звідти потаж.[1] Потаж - це речовина, яку вживали у виробництві скла, тобто забрали не збіжжя й не худобу, а товар на продаж. Юревичі в цьому позові нікого не цікавлять самі собою: вони згадані як адреса, звідки прийшли нападники. Але це найдавніший папір, у якому назва села стоїть.
Півтора століття Юрову приписували іншу, куди старшу дату. Лаврентій Похилевич 1864 року переказав чужу здогадку - «по мнѣнію нѣкоторыхъ», - що Юрів це давнє Ірово Олевської волості, згадане в листі Євстафія Дашкевича 15 червня 1515 року, де Борис Тишкевич заклав його Богдану Глинському за сто кіп грошей. І сам-таки застеріг у виносці, що ні Олевської волості, ні деревні Ірове на місці немає - «если это не Юровъ надъ рѣкою Здвижемъ».[2] Тобто вся здогадка трималася на цій одній умові. У виданні 1887 року Похилевич повторив ту саму обережну форму.[3]
А далі обмовка загубилася, і чим новіше видання, тим менше в ньому сумніву. Нарис про Юрів у «Нарисах з історії Макарівського району» 2006 року ще пише, що «ряд істориків схильні вважати» Юрів Іровом, і наводить до цього аргументи;[4] «Національна книга памʼяті» 2008 року друкує 1515 рік уже просто твердженням, без жодного застереження.[5]
Зняв цю дату упорядник того самого тому 2006 року. 2016-го Євген Букет у науковому журналі «Краєзнавство» показав, що ототожнення хибне, і назвав, від кого воно пішло: «Юрів - це село краєзнавець Лаврентій Похилевич ототожнював з Іровом… Насправді Іров знаходився на річці Уборті».[1] Тобто помилку зробив не той, хто перший її написав: Похилевич назвав здогадку чужою і сам приписав до неї умову. Загубили умову ті, хто його переказував.
Прізвище позивача трапляється в Юрові й через півтора століття: ревізькі казки 1795 року називають село маєтком «шляхтича Харлінського».[6] Але це поки що збіг, а не доведений рід. В акті 1618 року добра «Юревичі» належать відповідачам, Галшці з Гулевичів і Міхалу Лозці, а Харлінському - Хвойники, куди прийшли нападники.[1] Спорідненості Миколая Харлінського з власником 1795 року не показує жодне джерело.
І сама назва в акті - не «Юрів», а «Юревичі». Що це наше село, вирішує Букет, і доказу до цього не показує.[1] Дата тримається на висновку одного дослідника, а не на тому, що документ називає Юрів своїм імʼям. Самого акта ми не читали: Букет посилається на 21 том «Źródła dziejowe» (Варшава, 1894), сторінку 281 - і саме звідти взято дату, імена сторін і назву «Юревичі».[1] Про перший день Юрова ми знаємо стільки, скільки вмістилося в цю одну цитату; повного тексту сторінки 281 ми в очі не бачили.