Вісім імен, а числа померлих немає

Свідчення, з яких складено юрівський мартиролог, записано 2008 року; записувач - Захарченко Г. В., завідувач бібліотеки-філіалу с. Юрів. Дані записано від трьох односельців: Пилипчик А. Ф., 1921 року народження, Заброди К. М., 1932 року народження, і Токар М. П., 1925 року народження.^[1] Про них саму книга каже те, що важить для всього переліку: очевидцям «було тоді по 10 і менше років».^[1] Люди, які пригадували імена, були в голодний рік дітьми, а Заброда К. М. - 1932 року народження. З власними числами книги це, щоправда, не сходиться: Пилипчик А. Ф. вона тут-таки датує 1921 роком, а отже 1933-го їй було одинадцять-дванадцять, а не «10 і менше».^[1] Свідченню це не шкодить, але показує, з якою точністю рахує саме видання. Звідси й вигляд мартиролога: у ньому вісім прізвищ і жодної дати, жодного віку, жодної обставини смерті. Книг реєстрації смертей укладачі під рукою не мали й самі про це сказали: «Ніяких офіційних даних про голод у селі не збереглось».^[1]

Вісім імен стоять нижче. Троє з них Лопати, четверо Помогайби, і тільки одне записане повністю - Токар Кирило Григорович.^[1]

Цей самий перелік із восьми імен книга друкує на своїй сторінці 528 двічі: під нарисом «с. Юрів» і слово в слово під нарисом «с. Яблунівка».^[1] Ми звірили обидва місця по скану - на папері вони тотожні. Імена належать Юрову: юрівська проза обіцяє вісім прізвищ, і перелік сходиться з нею рівно, тоді як яблунівська обіцяє десять і не сходиться. Помогайбо стоїть на тій самій сторінці серед активістів колгоспу, а Токар - серед трьох свідків. До того ж кожен нарис має власних оповідачів: юрівський записано від трьох односельців, а яблунівський - учителька Андрухович В. записала 2007-2008 років від Хмелівської О. Л. і Медведської Г. О. Інші люди й інший записувач - однакового переліку з восьми імен вони дати не могли.

Числа яблунівського нарису на Юрів не переносяться: двори, людність до і після голоду, кількість померлих за даними сільради, розкуркулені сімʼї - усе це стоїть у нарисі Яблунівки, не Юрова.^[1] І стоїть не окремою табличкою, а всередині яблунівської прози - поряд із тамтешнім комнезамом 1922 року, його головою Чигирем Антоном і ТСОЗом 1926-го. Помилка набору зачепила саму колонку імен і більше нічого: жодного числа вона не зрушила. Скільки людей померло в Юрові, ми не знаємо. Вісім імен є, числа немає.

Що документи про ті роки таки кажуть, стосується не смертей, а хліба. У 1929-1930 роках у селі діяв колгосп імені Леніна, і його активісти - Ярошенко І. Я., Семенченко І. М., Помогайбо М. Д., Сич Ф. Л., Хоменко С. О., Кириленко С. С. - «здійснювали розкуркулювання та вилучення продовольчих запасів у односельців».^[1] У серпні 1932 року Юрів дістав, за нарисом 2006 року, мізерний план хлібозаготівлі, і голова колгоспу на прізвище Лопата заявив, що жодного фунта колгосп не здасть, доки не здадуть одноосібники.^[2] На 30 жовтня того року план хлібоздачі виконали на 26 %, а в серпні 1933-го - на 0,1 %. Останнє число обидва видання подають однаково, бо книга памʼяті переказує тут той самий текст.^[1] Прізвище голови колгоспу збігається з прізвищем трьох людей мартиролога; чи були вони роднею, не показує жодне з наявних джерел.

Для пошуку. Актові книги про смерть по юрівській сільраді за 1932 і 1933 роки поки не знайдено. Районний алфавітний покажчик смертей дає 61 юрівський рядок, і всі вони з блоків 1924 і 1925 років.^[3] У районній книзі народжень село дає ще девʼятнадцять записів; датовані з них - 1925 і 1927 роки.^[4] Це роки перед голодом, і видавати ці імена за жертв не можна, але людині, яка шукає юрівських предків, вони кажуть, хто в селі жив і народжувався перед тим, як записи урвалися.