Того самого дня судили ще вісімнадцятьох
Друга книга «Реабілітованих історією» по Київській області привʼязує до Яблунівки вісім людей, і на 1937-1938 роки припадають шестеро з них.[1] Пʼятьох засудили позасудові органи, і саме вони в таблиці: троє розстріляні, один дістав вісім років позбавлення волі, одну виселили за межі України. Реабілітували всіх пʼятьох 1989 року. Шостий, Григорій Бурковський, стоїть окремо: його судив суд, і про це нижче.
| Хто | Р. н. | Ким був | Ким і коли засуджено | Міра |
|---|---|---|---|---|
| Галушко Михайло Іванович | 1893 | касир у колгоспі, народжений у Польщі | Комісія при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР, 2 листопада 1937 | розстріл, виконано 13 листопада[1] |
| Милевський Антон Йосипович | 1900 | колгоспник, народжений у Польщі | постанова НКВС СРСР і Прокуратури СРСР, 11 грудня 1937 | розстріл, виконано 17 грудня[1] |
| Саржинський Яків (Якуб) Владиславович | 1894 | колгоспник | Трійка при УНКВС по Київській області, 31 серпня 1938 | розстріл, виконано 7 вересня[1] |
| Галушка Олександра Михайлівна | 1899 | колгоспниця, неписьменна | Особлива нарада при НКВС СРСР, 21 червня 1938 | виселення на 5 років за межі України[1] |
| Мазуркевич Карл Дементійович | 1881 | приватний перукар у Дзвінковому на Васильківщині | Особлива нарада при НКВС СРСР, 26 вересня 1938 | 8 років позбавлення волі[1] |
Місце поховання трьох розстріляних у книзі стоїть як невідоме.[1]
Кожна з цих дат у томі стоїть багато разів
2 листопада 1937 року в макарівському розділі проходять девʼятнадцять людей, і Галушко серед них один. Пʼятнадцятьом того дня дали розстріл НКВС СРСР із Прокуратурою СРСР, чотирьом Особлива нарада призначила табірні терміни.[2] Формула розстрільного рішення в томі двоїста: одинадцять разів це «Комісією при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР», чотири рази «Постановою НКВС СРСР і Прокуратури СРСР», і різниці між ними книга не пояснює.[2]
31 серпня 1938 року трійка при УНКВС по Київській області винесла в районі девʼять смертних вироків, і вісім із них виконали одного дня, 7 вересня 1938 року. У девʼятому, у статті про Федора Машовця з Грузького, том друкує «виконано 7 вересня 1937 року», тобто на рік раніше за сам вирок; на цій сторінці ми беремо це за друкарську помилку, а не за окрему дату.[2] Саржинський був одним із цих девʼятьох, решта - з Ясногородки, Новосілок, Козичанки й Грузького.
11 грудня 1937 року одним днем пройшли пʼятеро з різних кінців району й області.[2] А два дні, які дали найлегші з пʼятьох покарань, зібрали по двоє: 21 червня 1938 року з Олександрою Галушкою виселили Степаниду Соколовську з Грузького, 26 вересня з Карлом Мазуркевичем вісім років дістав Хома Гудзь звідти ж.
Тобто кожна дата в таблиці означає не яблунівський епізод, а рішення, ухвалене одразу на багатьох людей з різних сіл району. У Яблунівці не сталося нічого такого, що зібрало б ці списки докупи: складали їх обласні й союзні органи, і село входило в кожен по одній-двох людях.[2]
Девʼятеро з девʼятнадцятьох 2 листопада записані поляками
Довідник подає національність кожного, і в наших днях вона розподілена нерівно. Серед девʼятнадцятьох, засуджених 2 листопада 1937 року, девʼятеро записані поляком або полькою, девʼятеро українцем або українкою, один німцем.[2] Серед пʼятьох, засуджених 11 грудня, поляками записані всі пʼятеро, а жили вони в чотирьох різних місцях: двоє в Лісовичах Вишгородського району, по одному в Яблунівці, Василькові та Клавдієвому-Тарасовому. А девʼятеро, кого 31 серпня 1938 року засудила обласна трійка, усі до одного записані українцями.
Наші пʼятеро розкладаються по цьому так само нерівно, і найкраще це видно на двох, що народилися в Польщі: Милевського записано поляком, Галушка - українцем.[1] Поляком стоїть і Мазуркевич, а Саржинський, при імені Якуб і по батькові Владиславович, записаний українцем.
Читати цю графу як самоназву людини не можна: у томі вона стоїть голим рядком, без документа, з якого її взято.[2]
Складене докупи, це схоже на кампанію проти польського населення, яку в ті два роки вели по всій країні. Довідник цього не каже: у ньому немає ні статті звинувачення, ні органу слідства, ні підстави арешту. Побачити підставу можна в архівно-слідчій справі, а такі справи галузевий архів видає за офіційним запитом родича.
Суду не було в пʼятьох випадках із шести
Усі пʼять рішень ухвалили позасудові органи: двічі НКВС СРСР із Прокуратурою СРСР, двічі Особлива нарада при НКВС СРСР, раз обласна трійка.[1] Між рішенням і пострілом минало кілька днів: у Галушка одинадцять, у Милевського шість, у Саржинського сім.
Шостий із тих, кого том датує цими двома роками, пройшов інакше. Григорія Семеновича Бурковського, 1915 року народження, уродженця Яблунівки, 21 березня 1938 року засудив Київський обласний суд, і дав він три роки.[1] На той час Бурковський у селі вже не жив: він учителював у Чорногородці, і в книзі стоїть при ній.
Дві справи, яких сюди не рахуємо
Микола Іванович Сухаревський, 1886 року народження, теж уродженець Яблунівки, на час арешту був директором неповної середньої школи в Козичанці. Його засудив військовий трибунал військ НКВС Київської області 22 березня 1944 року, дав десять років, а реабілітували аж 1992-го.[1] Це вже післяокупаційні вироки, і його історія розказана окремо.
Ольга Павлівна Аксютенко, 1921 року народження, колгоспниця з Яблунівки, 9 січня 1952 року Особливою нарадою при МДБ СРСР виселена на пʼять років за межі України.[1] Від Олександри Галушки її відділяють чотирнадцять років і інша установа: 1952 рік - це вже повоєнні виселення, з терором тридцять сьомого їх зводить хіба сам довідник, який ставить усіх в один алфавітний ряд.
Для пошуку. Усі вісім яблунівських статей стоять у макарівському розділі другої книги, за абеткою прізвищ, на сторінках 512-557.[1] Прізвища писано так, як їх подала справа: Галушко й Галушка тут різні люди, а Саржинський записаний із двома формами імені, Яків і Якуб. Щоб дізнатися більше за ці кілька рядків, потрібна архівно-слідча справа з галузевого архіву; на запит про неї треба прізвище, імʼя, по батькові й рік народження, і все це в таблиці вище є.