Своя сільрада, свій ЗАГС і перша книга, яку вона завела

У довіднику 1924 року Весела Слобода стоїть під Козичанською сільрадою.^[4] У довіднику 1926-го вона вже сільрада № 2 Бишівського району, з власним номером і 196 дворами.^[5] Тобто раду селу повернули десь між цими двома роками, а самого рішення про це в оцифрованих зібраннях немає.

Разом із радою село дістало власний ЗАГС. На титулі книги, заведеної 1928 року, стоїть штамп: «ЗАЦС при Весело-Слобідській сільраді Бишівського району Київської округи, Книга № 1 за 1928 р.»^[1]

Чотирнадцять смертей

Перша книга цієї ради збереглася цілком: чотирнадцять актів про смерть, аркуші з першого по чотирнадцятий, кожен акт на своєму аркуші.^[1]

Помирали здебільшого діти: вісім записів із чотирнадцяти про тих, кому не було й чотирьох років. Пʼятеро з них немовлята - двоє від судом, двоє від застуди, а один прожив один день, і причини в його акті не записано взагалі.^[1] Ще троє - діти двох і трьох років: туберкульоз, дифтерит і запис, у якому причину не вдалося прочитати. Петрик Гнат поховав того самого дня, 15 жовтня, двох дітей, народжених із різницею в три дні; обом в акті стоїть та сама причина - застуда, - і обох записано сьомою дитиною в родині, хоч ідеться про двох.

Дорослих у книзі шестеро. Сорокарічна жінка померла від туберкульозу, шістдесятирічна й пʼятдесятипʼятирічна від старості, двадцятиоднорічна дівчина від застуди.^[1] Ще одна, тридцяти двох років, померла не вдома, а в Бишівській лікарні, від хвороби нирок; в акті записано, що вона була одружена з 1918 року й мала четверо дітей.

Один запис не схожий на решту. Козидуб Пилип Дмитрович, сорока двох років, одружений з 1913 року, шестеро дітей, помер 29 жовтня 1928 року «від побоїв, забитий». Про смерть заявила дружина, Ганна Василівна.^[1] Що там сталося, книга не пояснює, і другого документа про цю смерть у фонді немає.

Що бланк каже понад імена

У бланку шістнадцять граф, і мартирологи переносять із них чотири. У решті стоїть, з якого року людина в шлюбі, скільки в неї було дітей і скільки з них живі, чи сама вона здобувала прожиток, ким працювала і де.^[1]

І ще одне: село в цій книзі не завжди означає місце проживання. Тут стоять немовля, чия родина жила в Києві на Шулявській вулиці, і вдова з Козичанки, яка померла в родичів у Веселій Слободі, - обох записала та рада, на землі якої сталася смерть.^[1] Але й навпаки: тридцятидворічна жителька села, яка померла в Бишівській лікарні, стоїть теж тут. Тобто рада писала і своїх, хоч би де вони померли, і чужих, які померли в неї, - і шукати предка в цій книзі варто навіть тому, хто знає, що той у селі не жив.

Вісім шлюбів того самого року

Від 1928 року лишилася й книга шлюбів, і в ній село займає аркуші 56-63, вісім актів із власною нумерацією.^[2] Знайти цей блок було нелегко: сторінка зі змістом, на якій він мав стояти, у скані відсутня, тож межі довелося встановлювати прямим проходом книги від першого аркуша.

Акти називають не лише наречених, а й свідків, дітей від попередніх шлюбів і довідки про розлучення, з якими люди приходили одружуватися вдруге.^[2]

Для пошуку. Крім цих двох книг, село трапляється в алфавітній книзі смертей, яку райЗАГС вів по всьому району одразу.^[3] Вона дає лише прізвище, село й номер акту, зате покриває роки, за які самих актових книг по селу немає. Вісім її записів про Веселу Слободу лягають у 1925-1928 роки.