Розкуркулення: четверо одноосібників за три роки

Формула в довідці та сама всі чотири рази: «рішенням місцевих органів влади розкуркулений».^[1] Ні статті, ні терміну, ні назви органу, який це рішення ухвалив, том не подає: у довідці стоїть узагальнене «місцеві органи влади».^[1] Немає в довідці й дати, точнішої за рік.

Заняття в усіх чотирьох записано однаково - селянин-одноосібник, тобто людина, яка на час рішення в колгоспі не була.^[1] Колгосп імені Чубаря організували в селі 1930 року, і пізніше він дістав назву «Комунар».^[2] Роки розкуркулень лягають довкола цієї дати: Тимофія Герасимовича Кирика розкуркулили ще до колгоспу, 1929 року, Матвія Гавриловича Орлюка - того самого 1930-го, а Улиту Костянтинівну Красну й Харитона Андрійовича Красного, 1899 року народження, - 1932-го, коли колгосп уже стояв, а вони все ще числилися одноосібниками.^[1]

Реабілітація прийшла на шістдесят років пізніше

Усіх чотирьох реабілітували 1991 року.^[1] Між рішенням і його скасуванням лягло шістдесят два роки для Кирика й пʼятдесят девʼять для Красних.

Ті самі прізвища на інших сторінках

Орлюк і Кирик - не поодинокі прізвища в цьому селі. У мартирологу голоду тринадцять Орлюків, і жодного Матвія й жодного Гавриловича серед них немає.^[3] Кириків там четверо, і всі з іншим по батькові. Тобто самих розкуркулених у переліку померлих від голоду немає.

Серед девʼятьох уповноважених, яких райвиконком затвердив у червні 1936 року по Великому Карашину для збору позики, стоїть Орлюк Гаврило.^[2] По батькові розкуркуленого - Гаврилович. Це може бути батько й син, але збігу по батькові замало; перевірити це можна за метричним записом.

Малого Карашина в цій книзі немає жодного разу.^[1] Сусіднє село за півверсти вище по Здвижу вело окреме господарство - колгосп «12 років Жовтня», названий у районній газеті влітку 1932 року^[2]. Чи там нікого не розкуркулили, чи довідки просто не склали, з книжки не видно.