Кінь Маляр і шістдесят одне імʼя: Соколівка у війну, 1941-1945
«В ніч з 13 на 14 липня вкрадено коня - кличка "Маляр", гнідий, рік народження 1932, безпородний, паспорт № 02548», - таку обʼяву надрукували «Васильківські вісті» 1943 року.[1] Далі стоїть адреса: «Хто знає про місце його знаходження, прошу повідомити на адресу: с. Соколівка, Гребінківський р-н, Шевченко Василь Ничипорович».[1] Року в самій обʼяві немає.
Поруч, у рубриці «Загублені документи», газета друкує: «Довідка, свідоцтво про народження, комісійний квиток про інвалідність, видані на імʼя Ткаченка Василя Захаровича, з с. Соколівки».[2] Району цей рядок не називає, а колонка змішана: у ній є й Бишевський район, і Гребінківська райуправа, і Ксаверівка, тож належність нашому селу тут ймовірна, але не певна.
Іконостаси, махорка й дід Кобзар
28 квітня 1942 року київське «Нове українське слово» написало: «Бригада київських художників у січні зробила проекти іконостасів і виконала цю роботу в селах Лосятин та Соколівка, Гребінківського району, Київської області».[4] «За майстерно виконану роботу художники інституту дістали подяку від громад цих сіл», - сказано далі.[4] Року при «у січні» в замітці немає, і чи діяла тоді церква, вона не каже.[4]
26 березня 1943 року та сама газета надрукувала статтю про Гребінківський район: «Всі польові роботи минулого сільськогосподарчого року були проведені в значно коротший строк, ніж у довоєнні часи. Вперше були зібрані нові культури - махорка і соняшник».[5] І ще: «Найкраще справилися з роботами села Ксаверівка, Лосятин, Гребінки, Соколівка, Саливонки, Пологи».[5] Той самий перелік сіл друкувався і в січні, у статті з тією самою назвою за іншим підписом.[6] Газета була підцензурна, а про саму Соколівку стаття більше нічого не каже.[5]
Того ж 1943 року «Васильківські вісті» надрукували під заголовком «За ваше здоровʼя, визволителі» агітаційну розмову з дідом Василем Кобзарем: «Записав від діда В. Кобзаря С. Василевич. (с. Соколівка, Гребінківський район)».[3] У ній «дід Василь Кобзар поважно вклоняється гостям», і про нього сказано: «його старечі очі, що 85 років бачать Божий світ».[3] Старий лає колгосп, згадує тридцять третій рік («Косив пшеницю, а їв макуху - це в тридцять третьому»), а далі йдуть слова «дня святої волі, яку принесли нам наші визволителі - німці».[3] Є в тексті й антисемітська лайка. Це газетна агітація, свідченням вона не є.
Хто лежить у братській могилі
Рішення виконкому Київської обласної ради 1970 року записує в Соколівці Васильківського району братську могилу воїнів Радянської Армії.[7] Це воїни, «які загинули в 1943 році в боях за визволення села Соколівка від німецько-фашистських загарбників».[7] Дня цей рядок не називає. Бої за Гребінки й Пінчуки описано на їхніх сторінках.
Український список сільради має заголовок «Список загиблих воїнів під час Великої Вітчизняної війни, які визволяли с. Соколівку».[10] Російський машинопис названо інакше: список «воинов погибших в период ВО войны и захороненых на территории Соколовского сельского совета».[9] Дати загибелі є лише на одному аркуші машинопису, навпроти кожного там стоїть «братская могила».[9] Місць народження й частин ці списки не дають.[10] Імена нижче записано так, як в українському списку, а дати, звання й роки народження взято з машинопису. У машинописі 15 із 17 рядків мають звання «Рядовой», Попенко «Мл. сержант», при Шереметі звання немає.[9]
| Імʼя[10] | Дата загибелі[9] |
|---|---|
| Бондаренко Яків Борисович | 31.12.1943 |
| Возний Іван Артемович | 31.12.1943 |
| Вода Василь Гнатович | 1.03.1944 |
| Заяць Іван Антонович | 1.04.1944 |
| Кознодій Федір Якович | 3.01.1944 |
| Колесник Іван Митрофанович | 31.12.1943 |
| Кострів Василь Вікторович | 30.12.1943 |
| Папуша Іван Васильович | 11.01.1944 |
| Петренко Олексій Арсентьович | 11.01.1944 |
| Рибишенко Яків Захарович | 30.12.1943 |
| Попенко Кирило Панасович, молодший сержант, 1917 року народження | 15.07.1941 |
| Мельниченко Данило Миколайович | 31.12.1943 |
| Скиба Іван Харитонович | 30.12.1943 |
| Ситниченко Яків Данилович | 30.12.1943 |
| Стралківський Василь Леонтійович, 1909 року народження (у даті цифра місяця забита, читання непевне) | 15.07.1941 |
| Шеремет Василь | немає |
| Якубенко Василь Йосипович | 27.12.1943 |
За цим машинописом 12 із 17 рядків лягають між 27 грудня 1943 і 11 січня 1944 року, тобто на злам 1943 і 1944 років.[9] Вісім із цих дат припадають на 30 і 31 грудня. Ще два рядки мають дату 15 липня 1941 року (при Стралківському цифра місяця забита, читання непевне), один 1 березня, один 1 квітня 1944-го, а при Шереметі дати немає. Графа «Откуда перехоронен» у машинописі порожня.[9] Чому ці пʼятеро записані до цієї могили, машинопис не пояснює, тож сказати, що всі 17 загинули в боях за село, не можна.
Рядки з 1-го по 17-й в обох списках - ті самі люди, хоч написані по-різному.[9][10] Останній різний. Український список друкує 18-м Комісаренка Володимира Петровича. У російському 18-й рядок дописано рукою: Довгал?чев Тимофей Демидович (читання непевне), 1905 року народження, дата 30.12.1943.[9] Другий машинописний аркуш, з адресою «Васильковскому ОГВК», має ті самі 17 рядків, без дат і без дописаного.[9]
Сімнадцять, вісімнадцять, шістдесят шість
Скільки воїнів у могилі, папери сільради записують по-різному.
| Папір | Що в ньому записано |
|---|---|
| Довідка сільради, 2 липня 1987 року | «Всего захоронено воинов 66 человек», відомих 17, невідомих 49; за 1983-1987 роки виявлено одного відомого[12] |
| Машинописний список без дати | 17 рядків, на одному з двох аркушів дописано рукою 18-й[9] |
| Облікова картка № 481, без дати, на бланку за директивою 1990 року | У графах «Всего» й «известных» надруковано 17, рукою виправлено на 18, у графі «неизвестных» тире[11] |
| Український список без дати | 18 імен[10] |
| Рукописна інформація сільської ради без дати | «18 чоловік які загинули під час визволення села»[13] |
У довідці 1987 року 49 невідомих, а на картці їх немає, і пояснення цьому жоден із цих паперів не дає.[12][11]
Шістдесят одне імʼя
Є й інший перелік сільради: «Поіменний список загиблих жителів с. Соколівка під час Великої Вітчизняної війни», 61 пронумерований рядок, де стоять лише імʼя, по батькові й прізвище, без років і місць.[14] Перші 33 імена цього списку видно на фотографії обеліска, напис на якому присвячено загиблим бійцям чи воїнам Радянської армії, слово на знімку нечітке.[15] При цих іменах на обеліску стоять роки, схожі на роки народження. Чи всі 61 були солдатами, ці папери не кажуть.[14][15]
Рукописна інформація сільської ради згадує їх так: «Захоронених сільських жителів 61 чоловік, 18 чоловік які загинули під час визволення села».[13] Це дві групи поруч: повних імен, спільних для списку 18 воїнів і списку 61 жителя, немає.[10][14] Про місце та сама інформація каже: «Поховання розташовані в братській могилі, яка розташована в центрі села».[13] Даних про поховання в самому поіменному списку немає, тож де лежить кожен із них, він не каже.[14]
Бецман Володимир Макарович, Бутовенко Петро Семенович, Вітенко Григорій Данилович, Гопаца Олексій Трохимович, Горобченко Ничипор Гаврилович, Даценко Семен Миколайович, Драгожил Павло Антонович, Драгожил Василь Антонович, Заболотній Михайло Іванович, Заболотній Леонід Леонтійович, Заболотній Василь Іванович, Котенко Марко Матвійович, Коваленко Антон Іванович, Коваленко Олексій Васильович, Коцьол Людвіг Йосипович, Коляк Володимир Хомович, Коваленко Петро Васильович, Котенко Артем Пурфирович, Куш Іван Платонович, Лебедько Павло Овдійович, Маркушенко Карпо Павлович, Маркушенко Василь Павлович, Маркушенко Іван Павлович, Млечко Франц Іванович, Мельник Василь Федотович, Михайлюк Іван Дмитрович, Москаленко Олександр Маркович, Нечипоренко Кузьма Левкович, Нечипоренко Яків Кузьмович, Нечипоренко Тимофій Ларіонович, Несиненко Пилип Денисович, Приходько Іван Сакович, Панченко Огей Нестерович, Причинюк Василь Тихонович, Приходько Олександр Федотович, Приходько Леонід Федотович, Писаренко Полікарп Юхимович, Пономаренко Мусій Костянтинович, Пахота Станіслав Іванович, Пруцький Павло Семенович, Присяжненко Петро Федотович, Слізконос Семен Петрович, Синявський Микола Іванович, Слізконос Іван Васильович, Слізконос Микола Васильович, Синявський Ананій Ониськович, Степаненко Михайло Іванович, Свйонтик Іван Йосипович, Сахарний Панас Мусійович, Тегерук Костянтин Васильович, Теренчук Іван Степанович, Теренчук Дмитро Петрович, Теренчук Митрофан Йосипович, Ткаченко Олександр Омельянович, Ткаченко Семен Нестерович, Харенко Михайло Маркович, Хаврук Михайло Васильович, Шепенко Євдоким Ничипорович, Шабатин Іван Якович, Якименко Макар Маркович, Ященко Логвин Теофанович.[14]
Статуя й обеліск за однією огорожею
Картка № 481 ставить могилу в центрі села: 3 на 3 метри, «Памятник сделан из азбестобетона воин с автоматом и знаменем в руке, ограждение металлическое декоративное».[11] На фотографії при картці обеліск і статуя стоять поруч, за однією огорожею. Рішення 1970 року описує інший матеріал: «На могилі залізобетонна скульптура воїна», постамент цегляний, оцементований.[7]
Перелік обласної ради 2003 року записує «Братська могила воїнів Радянської Армії і памʼятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни», біля Будинку культури.[8] При цьому рядку стоять роки 1964 і 1969. Котрий рік чого стосується, перелік не каже.
Для пошуку. Бійців шукайте в обох написаннях: російський машинопис дає Прыбышенко (на аркуші з датами), Прибышенко (на другому аркуші) й Стрелковский, український список Рибишенко й Стралківський.[9][10] Папери сільради лежать у галереї memory-book.ua, в альбомі «с. Соколовка».[11] В окупаційних газетах село стоїть під Гребінківським районом.[1] Частину й місце народження бійця варто шукати в донесеннях про безповоротні втрати в ЦАМО, за датою з машинопису: від 15 липня 1941 до 1 квітня 1944 року.[9]