Репресовані Рожева

Десятеро людей, повʼязаних із Рожевом, стоять у книзі репресованих Київської області. Вісім із них уродженці села, ще двоє потрапили сюди роботою: вчителька й робітник заводу.^[1] Троє розстріляні.

Вироки лягли не в один рік і не в одну установу, тому «терор 1937-1938» тут рамка приблизна: найраніший запис це 1926 рік, найпізніший - 1939-й.^[1] Проходили ці люди через пʼять різних органів: Особливу нараду при колегії ОДПУ, Особливу нараду при НКВС СРСР, трійку при УНКВС по Київській області, Київський обласний суд і комісію НКВС та Прокуратури СРСР.

Троє розстріляних

Валерія Владиславівна Поплавська, 1898 року народження, родом із села Боберка на Львівщині, учителька рожівської неповної середньої школи. Засуджена 2 листопада 1937 року комісією НКВС і Прокуратури СРСР, розстріляна 13 листопада. Реабілітована 1989 року.^[1] Її запис - єдине джерело, з якого ми знаємо, що школа в селі на той час була неповною середньою.

Антон Свиридович Снітко, 1871 року народження, уродженець і житель Рожева, робітник на будівництві шосейних доріг. Засуджений трійкою при УНКВС 28 грудня 1937 року, розстріляний 4 січня 1938-го. Реабілітований 1963 року.^[1] На момент вироку йому було шістдесят шість.

Олександр Григорович Сусленко, 1898 року народження, уродженець Рожева, учитель київської середньої школи № 71. Засуджений трійкою 28 квітня 1938 року, розстріляний 7 травня. Реабілітований 1961 року.^[1] Сусленків у мартиролозі Голодомору четверо.

Решта семеро

Найдовший строк дістав Карл Юлісович Повц, 1898 року народження, родом із Польщі, робітник Рожівського лісозаводу, який жив у сусідній Борівці: вісім років позбавлення волі за постановою трійки 25 вересня 1938 року.^[1] Його стаття - єдине наше свідчення, що лісозавод у Рожеві справді працював, а не лишився планом 1925 року.

Андрій Іванович Куденко, 1889 року народження, уродженець Рожева, священик у селі Бортники Фастівського району: пʼять років позбавлення волі за вироком Київського обласного суду 20 червня 1937 року.^[1] Це не ті Бортники, що в Івано-Франківському районі.

Ще пʼятеро: Хава Гершківна Балясна 1906 року, вислана 1926-го на три роки за межі України; Михайло Федорович Лащевський 1892 року, селянин-одноосібник, три роки 1930-го; Ісак Шльомович Приворотський 1909 року, слюсар київської артілі «Металопобутремонт», пʼять років 1938-го; Василь Семенович Ремезовський 1902 року, робітник Червоно-Слобідського спиртзаводу, пʼять років 1938-го; Данило Пилипович Камишний 1894 року, колгоспник, чотири роки 1939-го.^[1]

Чого книга не каже. Формуляр макарівського розділу не має графи зі статтею звинувачення - її немає в жодному записі, не лише в рожівських. Номерів архівно-слідчих справ у ньому теж немає. Тому про те, у чому саме цих людей звинувачували, з наявного джерела не дізнатися; це видала б лише справа з архіву служби безпеки.