Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Голодомор у Рожеві
Мартиролог Рожева має 94 позиції, і кожна з них закінчується словами «від голоду».[3] Нарис того самого тому подає інше число: «з різних джерел є дані про те, що в селі померло від голоду близько 200 осіб».[3] Це не обовʼязково суперечність: той самий нарис переказує книжку Григорія Шулькевича «Історія села Рожів» 2007 року, де автор розповідає, що «вдалося зібрати лише незначну частку імен тих, які померли з голоду».[3] Одне число це оцінка, друге - перелік.
Звідки взялися ці 94 імена
Мартиролог Рожева укладено за свідченнями очевидців, і книга каже це прямо в преамбулі. Записували їх у три заходи протягом восьми років:[3]
1997 рік. Спогади Вараницького Д. Я., 1904 року народження, і Вараницької К. В., 1912 року записала Вараницька Л. М., учениця 10-Б класу Макарівської загальноосвітньої школи № 1. Тобто двох людей, які пережили голод дорослими, розпитувала десятикласниця, і прізвище в неї те саме, що в них.
1999 рік. Свідчення Галки Н. Г., 1909 року народження, записане того року, взято, за преамбулою, з книжки «Нариси з історії Макарівського району» 2006 року, с. 372-373.[3] На цих двох сторінках «Нарисів» стоять спогади про голод Сичевської Євдокії Андріївни, Галки Наталії Григорівни й Делінговської Уляни Устимівни і підсумок «Під час голоду в Рожеві померло близько 200 людей», а поіменного переліку померлих там немає.[5]
2005 рік. Сичевську Є. А., 1914 року, і Орлову М. Д., 1911 року записала Поливач Л. М., завідувачка бібліотеки-філії села Рожів.
Графа «від голоду» тут не документ, а памʼять через шістдесят-сімдесят років: ні дат, ні віку в більшості записів немає, а там, де рік народження є, він теж зі слів. У макарівському розділі книги за архівними даними укладено сім мартирологів, три лише за ними і чотири разом зі свідченнями очевидців, і Рожева серед них немає.[3][4] Але архів тут мовчить, а не заперечує: актів про смерть по Рожеву за 1932-1933 роки в доступних джерелах поки немає, і це не означає, що людей не було.
Що видно в самому переліку
Прізвища стоять гніздами, і найбільші з них помітні одразу: Руденків одинадцять, Куницьких теж одинадцять, Ремезовських десять, Галок сім, Левіцьких шість, Гайдаєнків і Сичевських по пʼять, Сусленків і Федоричів по чотири.[3] Родинний звʼязок книга прямо називає у 26 записах із 94, тож за рештою прізвищ родини лише вгадуються; у названих його видно просто з рядка: «Ремезовська Соня - дочка Ремезовських Петра і Варвари - дитина», «Сусленко Іван - син Сусленків Пилипа і Єви».[3]
Дітей у переліку багато, і половину з них названо без імені: «Кучерявий (хлопчик) - дитина», «Знискова (дівчинка) - дитина», «Білецький - син Саші Біленької», «Глущенко - хлопчак Баганихи».[3] Рядок «Кучерявий (хлопчик) - дитина, від голоду» надруковано в книзі двічі поспіль: у томі це два окремі записи. Чи розрізняли свідки двох хлопчиків, чи назвали одного двічі, можна встановити лише за актами про смерть, яких для Рожева за 1932-1933 роки в доступних джерелах поки немає.
У переліку є Левіцький Андрій, учень Рожівської школи.[3]
Кінець 1933 року: інтернат для сиріт
За книжкою Шулькевича, яку переказує той самий нарис, наприкінці 1933 року в Рожеві організували інтернат для дітей, які лишилися круглими сиротами.[3] Вісьмох із них нарис називає поіменно: Галка Микола Миколайович, Ремезовська Марія Андріївна, Галасюк Захар Іванович, Галка Андрій Миколайович, Левіцька Віра Данилівна, Герасименко Олександр Дмитров, Ремезовська Марія Петрівна, Федорич Євдокія Андріївна - і додає «та ін.».[3] Усі вісім прізвищ стоять і в мартиролозі того самого села.
Село в газеті того ж року
21 жовтня 1933 року обласна «Пролетарська правда» вийшла з першою шпальтою про картоплю. Серед прикладів «куркульського саботажу» вона назвала Рожів: одноосібники, писала газета, не здали жодного грама з завдання в 1944 центнери, а до них «прилучилися» члени сільради Козицький С. Т. та Степаненко Петро.[1] Що сталося з ними після цієї замітки, у доступних джерелах поки не видно.
Двома місяцями раніше та сама газета писала, що по рожевському кущу районний здороввідділ досі не провів профілактичних заходів, зокрема щеплень.[2]