Громадське господарство № 3, 77 вивезених і 214 імен на плитах
Від воєнних років у Пашківці лишилося дуже мало паперів, і майже все, що є, розкидане по чужих справах. Тому починати пошук родича, який пережив тут окупацію або не повернувся з неї, доводиться з кількох конкретних адрес. Ось вони.
Одна архівна справа з окупаційних років
У Державному архіві Київської області є фонд Р-2697 - «Громадське господарство № 3, с. Пашківка Бишівського району Київської області», один опис, пʼять справ, 1942 рік.[4] Це той тип фонду, куди потрапляли трудові списки, наряди й відомості на видачу - тобто папери, у яких людину називають на прізвище.
Це єдиний рядок зі словом «Пашків» у всьому переліку фондів літери «Р»: окремого фонду сільради села там немає взагалі.[4] Хто хоче замовити довідку про роботу родича в ці роки, шукати треба саме тут.
Число 3 в назві. Що воно рахувало, з опису фонду не видно. Довоєнні газети тут не помічники, а радше друге питання: обласна «Пролетарська правда» називає колгосп при Пашківці 23 березня 1936 року іменем Літвінова[2], а 5 липня того самого року - іменем Дімітрова[3]. Чи це два господарства одночасно, чи одне переназване, з газет не встановити: списку господарств Пашківської сільради вони не дають ніде.
77 вивезених на роботи до Німеччини
Підрахунок за матеріалами Держархіву Київської області, надрукований 2017 року в районній газеті, дає по Пашківці 77 осіб. Автори підрахунку самі кажуть, що цифра не остаточна і що саме по селах Бишівського району їхні дані неповні. Скільки з вивезених повернулося додому, вони встановити не змогли.[5]
Смерть на примусових роботах їм удалося довести лише в 52 випадках на два райони.[5] Троє з цих 52 - з Пашківки:
- Павленко Павло Іванович
- Полозюк Михайло Васильович
- Ступак Хома Сергійович
Це не повний список загиблих у Німеччині пашківців, а список тих, чию смерть укладачі змогли підтвердити документом.[5]
Кінець 1943 року
Про самі бої в селі документа в нас немає. Є краєм ока: у книжці про сусіднє Грузьке, складеній із розповідей його жителів, кінець 1943 року виглядає так - людей звідти спершу евакуювали в Пашківку, тоді в Ясногородку.[6] Тобто якийсь час Пашківка була тим селом, куди вивозили з-під бою.
Наступний слід уже повоєнний. Облікова довідка 1970 року, якою Київський облвиконком затверджував списки памʼяток, описує в Пашківці могилу двох воїнів, що, за формулюванням довідки, «загинули в 1943 році за визволення села Пашківка від німецьких загарбників», і скульптуру воїна над нею. Імен довідка не подає.[7]
Імена, які є на камені й яких немає в паперах
Памʼятник стоїть у селі досі, і на знімку 2019 року видно те, чого немає в жодному документі. На постаменті скульптури:
ГВ. СТ. ЛЕЙТЕНАНТ СЕННИКОВ Л. Е. 30. XI 1917 - 1943 13. XII ГВ. ЛЕЙТЕНАНТ ПАВЛОВ С.
Тобто одного з двох похованих тут звати Л. Е. Сенников, 30 листопада 1917 року народження, другого - С. Павлов.[1]
Центральна панель гранітної стіни поруч має напис:
Односельчанам, які віддали своє життя, захищаючи любиму Вітчизну. Радянським воїнам, які полягли в боях за Вітрівку і Пашківку.
Отже памʼятник спільний для двох сіл однієї колишньої сільради, і шукати на ньому вітрівських родичів так само доречно, як пашківських.[1]
На бічних плитах 214 імен односельців, що не повернулися з фронту. На знімку прізвища розбираються - там ті самі гнізда, що й у списках репресованих і в мартиролозі голоду: Голубенко, Воробей, Каштан, Литвин, Коваленко, Кузьменко, Костюченко, Клименко, - але ініціали при них не читаються, тому поіменного списку тут ми поставити не можемо.[1] Прочитати їх можна на самому памʼятнику в селі.
Ще одне число, яке лишилося без імен: «Історія міст і сіл» 1971 року пише, що орденами й медалями за війну нагороджено 208 жителів села. Хто саме, видання не називає.[8]