Громадське господарство № 3, 77 вивезених і памʼятник 214 односельцям

Від воєнних років у Пашківці лишилося дуже мало паперів, і майже все, що є, розкидане по чужих справах.

Одна архівна справа з окупаційних років

У Державному архіві Київської області є фонд «Громадське господарство № 3, с. Пашківка Бишівського району Київської області», один опис, пʼять справ, 1942 рік.^[7] За анотованим реєстром описів архіву, у фонді відомості обліку трудоднів по громадському господарству, накази й розпорядження Бишівської районної управи та коменданта господарства, заяви на відпуск лісоматеріалу і прибутково-видаткові документи комори.^[8]

Окремого фонду Пашківської сільради в переліку фондів літери «Р» немає.^[7] Хто шукає слід роботи родича в громадському господарстві 1942 року, може почати з відомостей обліку трудоднів цього фонду.^[8]

Число 3 в назві. Що воно рахувало, з опису фонду не видно. Обласна «Пролетарська правда» називає колгосп при Пашківці 23 березня 1936 року іменем Літвінова^[4], а 5 липня того самого року - іменем Дімітрова^[5]. Навесні 1937 року газета знову пише «ім. Літвінова с. Пашківка».^[6] Чи це два господарства одночасно, чи одне переназване, з цих газет не встановити: списку господарств Пашківської сільради вони не дають.^[4][5][6]

77 вивезених на роботи до Німеччини

Підрахунок за матеріалами Держархіву Київської області, надрукований 2017 року в районній газеті, дає по Пашківці 77 осіб. Автори підрахунку самі кажуть, що цифра не остаточна і що саме по селах Бишівського району їхні дані неповні. Скільки з вивезених повернулося додому, вони встановити не змогли.^[9]

Достовірно відомою автори підрахунку називають смерть на примусових роботах лише 52 людей з обох районів.^[9] Троє з цих 52 - з Пашківки:

• Павленко Павло Іванович
• Полозюк Михайло Васильович
• Ступак Хома Сергійович

Це не повний список загиблих у Німеччині пашківців, а лише ті, про чию смерть, за словами укладачів, «на сьогодні достовірно відомо».^[9]

Берлінська газета «Хлібороб» 15 березня 1944 року в рубриці «† Померли» назвала Полозюка Михайла, 1925 року народження, з Вітрівки, що помер 15 лютого 1944 року.^[1] Чи це той самий Полозюк Михайло Васильович, з цих двох газет не встановити: «Хлібороб» не подає по батькові, а районна стаття не подає року народження.^[1][9]

Нарис В. Обухівського про Пашківку в «Нарисах з історії Макарівського району» 2006 року пише, що в кінці травня 1942 року в селі створилася підпільна група під керівництвом Пришви Ю. В., до якої входили також Нестерчук А. Г., Петренко Ю. І. і Левченко В. К.; за нарисом, її члени збирали зброю, поширювали листівки Совінформбюро, переховували поранених бійців і зривали плани німецьких властей відправляти людей на примусові роботи до Німеччини.^[11] Нарис про Бишівщину в тому самому томі переказує повідомлення з таємних зборів, що в Пашківці «хорошо поставлена робота по створенню бандерівської групи» і що в цьому напрямі «добре працюють Коваленко і Пришва»; чи йдеться про ту саму групу, книжка не пояснює.^[12]

Кінець 1943 року

Як ішли бої за саме село 1943 року, доступні джерела поки не розповідають. Є краєм ока: у книжці Євгена Букета про сусіднє Грузьке кінець 1943 року виглядає так - людей звідти спершу евакуювали в Пашківку, тоді в Ясногородку.^[10]

Наступний слід уже повоєнний. Рішення Київського облвиконкому № 806 від 23 листопада 1970 року, яким затверджено списки памʼяток, описує в Пашківці братську могилу воїнів Радянської Армії, що «загинули в 1943 році за визволення села Пашківка від німецьких загарбників», і скульптуру воїна на ній.^[13] Скільки в ній похованих і хто вони, рішення не каже.

Імена, які є на камені й яких немає в паперах

Нарис про Пашківку пише, що 1955 року в селі відкрито памʼятник героям Великої Вітчизняної війни, але чи це саме той памʼятник, що на знімках, не уточнює.^[11] Памʼятник стоїть у селі досі, і на знімку 2019 року видно те, чого не подає жоден із названих вище документів. На постаменті скульптури:

ГВ. СТ. ЛЕЙТЕНАНТ СЕННИКОВ Л. Е. 30. XI 1917 - 1943 13. XII ГВ. ЛЕЙТЕНАНТ ПАВЛОВ С.

Тобто одного з двох похованих тут звати Л. Е. Сенников, 30 листопада 1917 року народження, другого - С. Павлов.^[2] Над табличкою, у вінку на постаменті: «ВЕЧНАЯ СЛАВА ГЕРОЯМ, ПАВШИМ В БОРЬБЕ ЗА СВОБОДУ И НЕЗАВИСИМОСТЬ НАШЕЙ РОДИНЫ».^[3]

Центральна панель стели поруч має напис:

Односельчанам, які віддали своє життя, захищаючи любиму Вітчизну. Радянським воїнам, які полягли в боях за Вітрівку і Пашківку. ВАШ ПОДВИГ БЕЗСМЕРТНИЙ, ПАМʼЯТЬ ПРО ВАС ЖИВЕ І ВІЧНО ЖИТИМЕ В СЕРЦЯХ ВДЯЧНИХ НАЩАДКІВ

Присвята називає бої і за Вітрівку, і за Пашківку.^[2] Вітрівка 1971 року належала до Пашківської сільради, тож вітрівських родичів на плитах шукати теж варто.^[14]

Плит на памʼятнику три - ліва бічна й права бічна з довгими одностовпцевими переліками, а центральна, крім присвяти, має внизу ще два короткі стовпці імен.^[3] За описом знімків на Вікісховищі, памʼятник поставлено на честь 214 воїнів-односельців, що не повернулися з фронтів війни.^[2] На знімках прізвища розбираються - там ті самі гнізда, що й у списках репресованих і в мартиролозі голоду: Голубенко, Воробей, Каштан, Литвин, Коваленко, Кузьменко, Костюченко, Клименко, - але ініціали при них не читаються. Літери білі по шорсткому бетону з мармуровою крихтою, контраст низький, і на всіх трьох доступних знімках однаково: прізвище вгадується, ініціали - ні.^[3] Тому поіменного списку з цих знімків не скласти.

Ще одне число, яке лишилося без імен: «Історія міст і сіл» 1971 року пише, що орденами й медалями за війну нагороджено 208 жителів села. Хто саме, видання не називає.^[14]