Голодомор у Пашківці
Перед голодом Пашківка була великим селом: 1927 року книга памʼяті налічує тут 3299 жителів.[2] Слова «перепис» у нарисі немає, і рік тут не певний: краєзнавець Євген Букет те саме число - 3299 - відносить до перепису 23 жовтня 1918 року, коли Пашківка була третьою за людністю в Бишівській волості після Бишева й Грузького.[3] Котре з двох видань помилилося, перевірити можна за самими переписними матеріалами.
Колгоспний лад приходив сюди у два прийоми: 1928 року в селі організували ТСОЗ, 1930-го - комуну. Першим її головою став робітник-двадцятипʼятитисячник Кольцов М. М. з Києва, і він же разом із головою сільради Кухарем очолив розкуркулювання.[2] Восени й на початку зими 1932 року ці самі люди відбирали в селян, як пише книга памʼяті, все до зернинки, а заразом прикраси та інші цінні речі. Допомагав їм учитель місцевої школи Федір Павлович, чийого прізвища укладачі вже не згадали: він витягував золоті сережки з вух у своїх учениць, їхніх мам і бабусь.
«У повністю позбавленому продовольчих ресурсів селі почався голод, від якого лише за встановленими даними померло 139 осіб. Насправді ж цифра втрат значно більша», - пише «Національна книга памʼяті».[2] Звідки взято ці 139, нарис не пояснює.
Чому перелік імен не сходиться з числом 139
Мартиролог Пашківки має 87 позицій, і це не 87 імен: частина рядків групові - «Марупель - 3 дітей», «Міщенко Іван Гаврилович, його жінка і 9 дітей», «Мельніченко, його троє дітей і два брати».[2] Скільки людей стоїть за такою позицією, книга не рахує.
У мартиролозі Пашківки немає жодної дати, жодного віку й жодної причини смерті - самі прізвища.[2] У макарівському розділі так укладено більшість: Новосілки, Рожів, Грузьке й Фасова теж записані зі свідчень очевидців, як і Пашківка. За архівними даними складено пʼять списків із сорока одного - Королівки, Макарівської Буди, Маковища, Озірщини й Ситняків; там кожне імʼя йде з датою, віком і тим, що книга подає як причину смерті, бо взяте з книг реєстрації актів, і заголовок називає справу та аркуші. Самі акти обіцяють менше: в озірщинському блоці за 1933 рік, прочитаному зі сканів, графа причини порожня у вісімдесяти актах зі ста десятьох.[1] Шостим у цьому переліку стояло Забуяння, і його довелося зняти: його акти в названій справі відсутні, а три надруковані під ним рядки виявилися взятими зі списку Озірщини - «Три рядки з чужого списку».
Пашківський список складено 2006 року зі слів пʼятьох людей, які пережили голод дітьми: Іллюченка Г. М. 1920 року народження, Герасимчук К. Я. 1909 року, Пришви А. А. 1920 року, Голубченка О. А. 1932 року і Цвалінської Г. С. 1928 року; записав їх учитель історії місцевої школи Тютенко З. М.[2]
Тому 87 позицій і 139 померлих - два різні переліки, а не частина й ціле. 139 названо «за встановленими даними», тобто за якимось документом; 87 - це те, що через сімдесят три роки ще памʼятали на прізвище пʼятеро свідків. Додавати їх не можна.
У самому списку двічі надруковано «Ніщенко Герасим» і двічі «Ніщенко Іван», у двох різних колонках друкованої сторінки.[2] Чи це дві родини Ніщенків, чи повтор при укладанні, з книги не видно.
Прізвища в переліку стоять гніздами. Литвин повторюється пʼятнадцять разів, Сесюк, Голубченко і Ніщенко - по шість, Сіренко, Кузьменко й Некуй - по чотири.[2] Спорідненості джерело не фіксує, тому це перелік прізвищ, а не родин.