Голодомор у Пашківці

Перед голодом Пашківка була великим селом: 1927 року книга памʼяті налічує тут 3299 жителів.^[1] Слова «перепис» у нарисі немає, і рік тут не певний: краєзнавець Євген Букет те саме число - 3299 - відносить до перепису 23 жовтня 1918 року, коли Пашківка була третьою за людністю в Бишівській волості після Бишева й Грузького.^[2] Котре з двох видань помилилося, розсудять самі переписні матеріали.

Колгоспний лад приходив сюди у два прийоми: 1928 року в селі організували ТСОЗ, 1930-го - комуну. Першим її головою став робітник-двадцятипʼятитисячник Кольцов М. М. з Києва, і він же разом із головою сільради Кухарем очолив розкуркулювання.^[1] Восени й на початку зими 1932 року ці самі люди відбирали в селян, як пише книга памʼяті, все до зернинки, а заразом прикраси та інші цінні речі. Допомагав їм учитель місцевої школи Федір Павлович, чийого прізвища укладачі вже не згадали: він витягував золоті сережки з вух у своїх учениць, їхніх мам і бабусь.^[1]

«У повністю позбавленому продовольчих ресурсів селі почався голод, від якого лише за встановленими даними померло 139 осіб. Насправді ж цифра втрат значно більша», - пише «Національна книга памʼяті».^[1] Звідки взято ці 139, нарис не пояснює.

Чому перелік імен не сходиться з числом 139

Мартиролог Пашківки має 87 позицій, і це не 87 імен: частина рядків групові - «Марупель - 3 дітей», «Міщенко Іван Гаврилович, його жінка і 9 дітей», «Мельніченко, його троє дітей і два брати».^[1] Скільки людей стоїть за такою позицією, книга не рахує.

Головніша різниця в іншому. У мартиролозі Пашківки немає жодної дати, жодного віку й жодної причини смерті - самі прізвища.^[1] У макарівському розділі так укладено більшість: Новосілки, Рожів, Грузьке й Фасова теж записані зі свідчень очевидців, як і Пашківка. За архівними даними складено шість списків із сорока одного - Забуяння, Королівки, Макарівської Буди, Маковища, Озірщини й Ситняків; там кожне імʼя йде з датою, віком і причиною смерті, бо взяте з книг реєстрації актів, і заголовок називає справу та аркуші.^[1] Тобто архівний мартиролог тут виняток, а усний норма, і Пашківка в цьому нічим не відрізняється від сусідів.

Пашківський список складено 2006 року зі слів пʼятьох людей, які пережили голод дітьми: Іллюченка Г. М. 1920 року народження, Герасимчук К. Я. 1909 року, Пришви А. А. 1920 року, Голубченка О. А. 1932 року і Цвалінської Г. С. 1928 року; записав їх учитель історії місцевої школи Тютенко З. М.^[1]

Тому 87 позицій і 139 померлих - два різні переліки, а не частина й ціле. 139 названо «за встановленими даними», тобто за якимось документом; 87 - це те, що через сімдесят три роки ще памʼятали на прізвище пʼятеро свідків. Одне з другого не випливає, і додавати їх не можна.

У самому списку двічі надруковано «Ніщенко Герасим» і двічі «Ніщенко Іван», у двох різних колонках друкованої сторінки.^[1] Чи це дві родини Ніщенків, чи повтор при укладанні, з книги не видно.

Прізвища в переліку стоять гніздами. Литвин повторюється пʼятнадцять разів, Сесюк, Голубченко і Ніщенко - по шість, Сіренко, Кузьменко й Некуй - по чотири.^[1] Спорідненості джерело не фіксує, тому це перелік прізвищ, а не родин.