Війна 1941-1945 років і братська могила

У селі стоїть братська могила воїнів, які загинули в листопаді 1943 року в боях за визволення села. Над нею залізобетонна скульптура воїна. До переліку памʼяток могилу внесли рішенням обласного виконкому № 806 від 23 листопада 1970 року, позицією 290.^[1]

Скільки імен на плитах, ми не знаємо: знімка, на якому напис читався б, ми не знайшли.

Про самих озірщинців, які пішли на фронт, облікові документи називають 158 персоналій, і з них 58 не повернулися: шістнадцятеро загиблих і сорок двоє зниклих безвісти.^[2] Це нижня межа, а не підсумок: на одну людину буває кілька документів, а село в картках записане то як Озерщина, то як Озирщина, то за Макарівським районом, то за Бородянським.

Четверо односельців із 241-ї стрілецької дивізії загинули одного дня, 3 січня 1944 року, у боях на Погребищенщині: Сергій Ольянович Зарицький, Роман Олексійович Шевчук, Пилип Кіндратович Михайленко й Сергій Кирилович Радчук, усі призвані Макарівським райвійськкоматом 1943 року.^[2] За десять днів перед тим, 24 грудня 1943 року, загинули ще двоє, Василь Тодосевич Зарицький і Григорій Терентійович Лихицький.

Радянський довідник 1971 року називає 115 нагороджених орденами й медалями, але рахує їх по сусідньому Жовтневому, центру сільради.^[3] Про саму Озірщину він таких чисел не подає.