Ніжиловицька волость: одне слово в наказі Наркомпроду

18 січня 1923 року харківська «Продовольственная газета» надрукувала наказ Народного комісаріату продовольства № 6 від 6 січня. Наказ затверджував сітку заготівельних контор на 1923-24 рік і при кожній перелічував волості, які до неї приписано. По Київській губернії контор чотирнадцять. У переліку четвертої, Малинської, після Розважівської й Вишевицької стоїть Нижиловичская^[1].

Тобто на початку 1923 року Ніжиловичі були центром власної волості.

Пошук документів по цьому селу зазвичай починають з іншої адреси. До революції воно числилося Радомишльським повітом і Брусилівською волостю^[2] - так у покажчику «Списку населенных мест Киевской губернии», так у назвах переписних справ 1897 року. А в тому самому наказі 1923 року Брусилівська волость приписана до іншої контори, Фастівської^[1].

Через заготконтору йшли хлібозаготівля й розверстка, тобто той облік, від якого в архівах лишається папір. Для Ніжиловичів це означає Малин, а не Фастів і не Брусилів.

Наказ не називає повітів, лише волості, і село в ньому розрізнене по сусідах у списку: Горбулівська, Кичкирівська, Кочерівська, Розважівська, Вишевицька - усе Радомишльщина, і дві останні межують саме з цим кущем^[1]. Висновок надійний, але спирається на сусідство, а не на пряму вказівку повіту.

Для пошуку. Прикметник від назви села розходиться в самих документах, і шукати доводиться всіма трьома формами. Наказ 1923 року дає російську Нижиловичская^[1]; газета 1939 року - Ніжиловичська^[3]; довідник адміністративного поділу 1947 року - НІЖИЛОВИЦЬКА^[4]. Форми з «-виць-» і з «-вичсь-» знаходять різні документи й одна одну не заміняють.

Коли волость постала і коли її не стало, наказ не каже: він показує її в одному місяці. Найдешевше це перевірити за «Списком поселень Київщини» 1924 року - довідником, який перелічує сільради й волості одразу після реформи; його ми не тримали в руках. А далі шукати доведеться фонд волосного виконкому, і починати варто з Житомирського обласного архіву нарівні з Київським: сусідні села цієї ж Радомишльщини - Хомівка, Забілоччя - сьогодні лежать у Житомирській області^[5], тобто повітові папери могли поїхати в будь-який із двох.