Дві колоди меду й постолпщина: реєстр данин 1415 року або пізніше

Найдавніший відомий рядок, у якому назване це село, стосується меду й податку.^[2] Запис про грошові й медові данини Київської Софійської митрополичої вотчини перелічує, хто що дає:

I. - А се Софійскыи люди, дань дають на празникъ пречистой Богоматери: на имя Истобьчане и Нежиловьци 2 колодѣ меду; у Новомъ селѣ Микула съ сыномъ да Облѣтьковичи дають 9 вѣдеръ меду; у-въ Осѣчи Павелъ съ дѣтми и съ Армакомъ даеть 9 вѣдеръ меду; Дѣдьковичь даеть 4 вѣдра меду; у Хухори Левонъ Станѣевичь даеть 4 вѣдра меду, Кузма даеть 4 вѣдра меду; у-въ Унинѣ Павелъ даеть кораймань меду, Захарья даеть кораймань меду, Ходыка вѣдро меду даеть, Агафоникъ даеть вѣдро меду; у Коднѣ Петръ Діяковъ 2 кораймоны меду даеть; у-въ Истобъкахъ Ондрѣйко 4 вѣдра меду даеть; у Святошичохъ кораймань, а ручьку меду дають; у Нежиловичохъ постолъпщина (sic); у Ходора вѣдро меду; у Мигальчичахъ вѣдро меду дають.

Назва стоїть тут двічі й у двох формах - Нежиловьци й Нежиловичохъ, - і між ними змінюється сам предмет: спершу мед разом з Истобьчанами, потім окремо постолпщина.^[1] Дві згадки рознесені по списку через сім інших пунктів, тому це можуть бути два різні обʼєкти, а не повтор одного. Позначку (sic) при слові «постолъпщина» поставили самі видавці 1846 року.^[1]

Адреса документа

Реєстр надруковано у виданні «Акты, относящіеся къ исторіи Западной Россіи», том перший, що охоплює 1340-1506 роки, - Петербург, 1846, документ № 26, сторінки 37-38.^[1] Заголовок у самому виданні: «1415 или позже. Запись о денежныхъ и медовыхъ даняхъ, взимаемыхъ съ Кіевской Софійской митрополичей отчины».^[1]

Формула «від 1415 р. чи пізніше», з якою дату подає краєзнавча стаття, - це переклад датування самого видання, а не обмовка автора.^[2][1] А під трьома крапками в її цитаті стоїть не дрібний пропуск, а сім поселень поспіль: Нове село, Осіч, Хухору, Унин, Кодню, Істобки й Святошичі. Рік лишається нижньою межею: документ склали 1415 року або згодом.

Адреса в Похилевича

Похилевич 1887 року посилається на цей документ чотири рази, у статтях про Демидів, Княжичі, Гвоздів і Ставки.^[3] Про Гвоздів він наводить із того самого реєстру ще й цитату: «а земля Костромовская подъ Гвоздовомъ, Хрестець - земля - а съ ней идетъ ведро меду».^[3]

Стаття у Вікіпедії пише, що під назвою «Межелковичі» село вперше згадується 1415 року «за твердженням Лаврентія Похилевича», і виноску ставить на газетну статтю 2012 року, де прізвища Похилевича в цьому місці немає.^[5][2] Те саме стоїть у «Нарисах з історії Макарівського району» 2006 року з посиланням на книжку Похилевича 1887 року, с. 204: за ними, в записі маєтностей 1415 року село зветься «Межелкович».^[4] Сторінок цієї книжки після 175-ї немає в жодній відомій цифровій копії, а на доступних село згадано в описі річки й у протесті 1616 року.^[3] Сам реєстр данин пише село «Нежиловьци» й «у Нежиловичохъ».^[1]

Той самий реєстр дає першу згадку й Новосілкам, іншим своїм рядком: «У Новомъ селѣ Ондрѣевы дѣти дають ведро меду», уже на сторінці 38.^[1] «Нове село» в документі трапляється двічі й з різними людьми, тому котре з двох їхнє, поки не встановлено.^[1]