Два колоди меду й постолпщина: реєстр данин ~1415 року
Найдавніший рядок, у якому назване це село, стосується меду й податку. Запис про грошові й медові данини Київської Софійської митрополичої вотчини перелічує, хто що дає:
I. - А се Софійскыи люди, дань дають на празникъ пречистой Богоматери: на имя Истобчане и Нежиловьци 2 колодѣ меду; у Новомъ селѣ Микула съ сыномъ да Облѣтьковичи дають 9 вѣдеръ меду; у-въ Осѣчи Павелъ съ дѣтми и съ Армакомъ даеть 9 вѣдеръ меду; Дѣдьковичь даеть 4 вѣдра меду; у Хухори Левонъ Станѣевичь даеть 4 вѣдра меду, Кузма даеть 4 вѣдра меду; у-въ Унинѣ Павелъ даеть кораймань меду, Захарья даеть кораймань меду, Ходыка вѣдро меду даеть, Анфимъ даеть вѣдро меду; у Коднѣ Петръ Діяковъ 2 кораймоны меду даеть; у-въ Истобъкахъ Ондрѣйко 4 вѣдра меду даеть; у Святошичохъ кораймань, а ручьку меду дають; у Нежиловичохъ постолъпщина (sic); у Ходора вѣдро меду; у Мигальчичахъ вѣдро меду дають.
Назва стоїть тут двічі й у двох формах - Нежиловьци й Нежиловичохъ, - і
між ними змінюється сам предмет: спершу мед разом із сусіднім поселенням, потім
окремо постолпщина.[1] Дві згадки рознесені по списку через сім інших
пунктів, тому це можуть бути два різні обʼєкти, а не повтор одного.
Позначку (sic) при слові «постолъпщина» поставили самі видавці 1846 року: вони
теж не знали цієї повинності.[1]
Адреса документа
Реєстр надруковано у виданні «Акты, относящіеся къ исторіи Западной Россіи», том перший, що охоплює 1340-1506 роки, - Петербург, 1846, документ № 26, сторінки 37-38.[1] Заголовок у самому виданні: «1415 или позже. Запись о денежныхъ и медовыхъ даняхъ, взимаемыхъ съ Кіевской Софійской митрополичей отчины».[1]
Формула «від 1415 р. чи пізніше», з якою дату подає краєзнавча стаття, - це переклад датування самого видання, а не обмовка автора.[2][1] А під трьома крапками в її цитаті стоїть не дрібний пропуск, а сім поселень поспіль: Нове село, Осіч, Хухору, Унин, Кодню, Істобки й Святошичі. Рік лишається нижньою межею: документ склали 1415 року або згодом, і точнішого за це ніхто поки не сказав.
Адресу весь час мав Похилевич
Похилевич 1887 року називає це саме видання чотири рази - але в статтях про Демидів, Княжичі, Гвоздів і Ставки, а не про Ніжиловичі, яких у тому томі немає взагалі.[3] Про Гвоздів він наводить із того самого реєстру ще й цитату: «а земля Костромовская подъ Гвоздовомъ, Хрестець - земля - а съ ней идетъ ведро меду».[3]
Це пояснює й помилку, яка ходить по переказах. Стаття у Вікіпедії пише, що село вперше згадується 1415 року «за твердженням Лаврентія Похилевича», і виноску ставить на газетну статтю 2012 року, де прізвища Похилевича в цьому місці немає.[2] Похилевич справді знав цей документ - але писав про нього при інших селах.[3]
Той самий реєстр дає першу згадку й Новосілкам, іншим своїм рядком: «У Новомъ селѣ Ондрѣевы дѣти дають ведро меду», уже на сторінці 38.[1] «Нове село» в документі трапляється двічі й з різними людьми, тому котре з двох їхнє - окреме питання.[1]