Митрополичий ключ: 1735 рік, який не сходиться з документами

Польський географічний словник пише, що до 1735 року Ніжиловичі належали до радомишльського (він же поліський) ключа київських уніатських митрополитів, потім маєток забрав уряд, а ще раніше це була маєтність Печерського монастиря в Києві.^[4] Словник посилається при цьому на четвертий том першої частини «Архіва Юго-Западной Россіи», сторінки 248 і 642, а акт 1780 року на сторінці 642 застає село ще в митрополичому ключі.^[4][2]

Що стоїть у самих документах

1705 року Йосиф Шумлянський, єпископ львівський, галицький і камʼянець-подільський, адміністратор Київської митрополії й архимандрит печерський, здав поліські маєтки в трирічну оренду; акт вписано в овруцькі ґродські книги.^[1] Перелік маєтків у ньому такий:

…dobra poleskie, w województwie Kijowskim leżące, do metropoliej Kijowskiej i archimandriej pieczarskiej należące, prawu swemu ex mente legis publicae podległe, a chcąc one jako w najlepszym mieć porządku i conservatii, też dobra in genere wszystkie, jako to: Worobie Stare i Nowe, Unin, Kaleńce, Łabińce, Pilipowicze, Mikulicze, Nizałowicze, Michałki, Oblitki, Weremiki, Tołokuń, miasteczko Radomyszl, Rubieszówkę, Czudyń, Zabiłocze, Szybenne, Szpile, Oranne i Rudnię Krymską…

Обидві тези словника - печерське володіння й митрополичий ключ - стоять тут в одному реченні: маєтки названі такими, що належать і митрополії, і печерській архимандрії, і в тому самому переліку стоїть містечко Радомишль.^[1]

Другий акт вписано в житомирські ґродські книги 25 жовтня 1780 року: возний Василь Волинець свідчить, що 14 жовтня ввів у володіння новообраного уніатського митрополита Ясона Смогоржевського^[2]:

…był w dobrach, tu, w wojewodztwie Kijowskim, a powiatach: Żytomierskim, Owruckim i Kijowskim leżących, do metropolii Kijowskiej należących, najprzód w kluczu Radomyślskim, to jest mieście Radomyślu i w wsiach, do niego przynależących: Czudynie, Raczy Małej i Wielkiej Raczy, Krasnoburce, Międzyrzecce, Wysiewiczach, Medelówce, Michałkach, Hucie Wysiewickiej, Hucie Zabołockiej i słobodzie Papierni, Rudni Krymskiej, Niżyłowiczach, Zabołoczu, słobodzie Berezie zwanej…

Тобто 1780 року село ще митрополиче й стоїть поіменно в радомишльському ключі - через сорок пʼять років після дати, якою словник це володіння закінчує.^[2] Слово «ключ» стоїть і в самому акті: «w kluczu Radomyślskim».^[2] Ревізія 1795 року каже те саме - село числиться у володінні митрополита Ростоцького, четвертою позицією радомишльського блоку.^[6]

Дата словника і дати документів

1735 рік стоїть у довідниковій статті кінця XIX століття, з посиланням на сторінки актів 1705 і 1780 років і в реченні, зламаному друкарською перестановкою слів.^[4] Проти нього - свідчення возного 1780 року й опис ревізьких казок 1795-го: обидва застають село у володінні митрополита й називають його поіменно.^[2][6] Первинний документ важить більше за довідник: за актом 1780 року митрополиче володіння тривало щонайменше до того року, а опис ревізьких казок числить село за митрополитом і 1795 року.^[2][6] Документа, що закінчував би це володіння 1735 роком, у доступних джерелах поки немає.

Де сидів цей власник

У Радомислі, пише Похилевич, «въ прошломъ вѣкѣ жили по временамъ дизунитскіе владыки, титуловавшіе себя Кіевскими митрополитами и управлявшіе ихъ Радомысльскимъ имѣніемъ».^[5] За актом 1780 року радомишльський ключ - це місто Радомишль і села, що до нього належать, і Ніжиловичі названо серед цих сіл.^[2]

Від реєстру данин до 1780 року

Найраніший відомий документ, де названо село, - реєстр данин Київської Софійської митрополичої вотчини, який видання датує «1415 или позже»; Ніжиловичі стоять у ньому в одному переліку з Облітьковичами, Унином і Мигальчичами.^[3] У переліку 1705 року є й Oblitki, Unin і Michałki, а в переліку 1780-го - Oblitkach і Michałkach.^[1][2]

Опис маєтку греко-уніатського митрополита Ростоцького і прийняття його в казну - тема окремої архівної справи, датованої 1795-1796 роками; села в її заголовку не названо, а саму справу не оцифровано.^[7]