Двісті двадцять, триста, пʼятдесят два

Про голод у Ніжиловичах книга памʼяті подає три числа, і вони стоять в одному абзаці:

«За свідченням очевидця трагедії голодомору Захарченка М.Д. в селі Ніжиловичі за роки голоду 1932-1933 років вимерло 220, а за свідченнями інших очевидців - 250 дорослих і 50 дітей. Встановлено поіменно 52 особи»^[1].

Ці три числа міряють різне: 220 запамʼятала одна людина, 250 дорослих і 50 дітей - кілька інших, а 52 це не оцінка, а довжина поіменного списку. Розбіжність тут не наша, вона надрукована.

Хто цей список складав, том каже прямо. Мартиролог «укладений за свідченнями очевидців Захарченко А. О., 1921 р. н.; Макаренко М. Ф., 1909 р. н.; Захарченко М. Д., 1920 р. н.; Нестеренко Г. Я., 1918 р. н.; Артеменко Г. М., 1923 р. н., записаними у 2000 р. Артеменко В. П., вчителем історії Ніжиловицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів»^[1]. Тобто пʼятеро людей, найпізніше з яких народилося 1923 року, а найраніше 1909-го: у голодний рік їм було від девʼяти до двадцяти трьох, а записано їхні слова через шістдесят сім років. Жодного архівного шифру при мартиролозі не стоїть.

Прізвищ серед цих пʼятьох чотири: Захарченко, Макаренко, Нестеренко, Артеменко. Усі чотири стоять і в самому списку померлих^[1].

Пʼятдесят дві позиції - це не пʼятдесят двоє людей. Один рядок груповий: «Захарченко Онисько і 5 дітей», і скільки за ним імен, том не називає^[1]. Ще в трьох місцях списку імена розкидала верстка: «Дмитро Нечипорович» і «Захарченко» стоять окремими рядками, хоч поруч у тому самому переліку є й повне «Захарченко Дмитро Нечипорович», а «Степаненко (дівчинка)» зліплено з «Тимошенком»^[1]. Ми перенесли ці позиції так, як вони надруковані, і не зводили їх до одного написання: за кожним варіантом може стояти окрема людина.

Роди в списку видно з першого погляду. Артеменків дванадцятеро, Захарченків девʼятеро, Поливачів семеро, Ковтунів четверо, по троє Тимошенків, Макаренків і Бикорізів^[1]. Тобто сім прізвищ забирають сорок одну позицію з пʼятдесяти двох - близько чотирьох пʼятих усього мартиролога.

Документа, який перевірив би ці імена, у нас поки немає. Пошуковий покажчик до фонду записів цивільного стану знає по селу 39 справ і 32 акти про смерть, але всі вони за 1924 і 1943 роки; за 1932 і 1933 - жодного^[2]. Це не доводить, що актів не існує: у шістьох із тих 39 справ назви села немає в описі взагалі, і знайшлися вони лише за текстом самих записів.

Додати сюди ще одне імʼя сьогодні можна тільки чиєюсь памʼяттю - тією самою дорогою, якою прийшли ці пʼятдесят дві позиції.

Книги записів велися по сільрадах, і в змісті кожної стоять назви рад, а не сіл: шукати треба «Ніжиловицька», а не «Ніжиловичі»^[3]. Але з кількох десятків рад району книги смертей голодних років уціліли всього по кількох. За 1932 рік це Макарів, Королівка, Макар-Буда, Маковище, Озірщина, Ситняки і Грузьке - остання рада вже не макарівська, а брусилівська; за 1933-й - Макар-Буда, Маковище, Озірщина, Макарів і те саме Грузьке. Ніжиловицької немає в жодному з двох переліків. Районна алфавітна книга смертей за 1920-1933 роки, яку прочитано всю, тримає за ці два роки в кожній літері той самий вузький перелік із десяти сіл, і Ніжиловичів серед них немає - хоч саме село в ній трапляється, і не раз, за інші роки^[4].

Тобто прогалина тут районна, а не ніжиловицька. Перевести пʼятдесят дві позиції з памʼяті в документ можна буде за книгою, якої ще немає в цифрі, або за погосподарськими книгами самої ради.