Двадцять один акт цивільного стану, складений під окупацією

Про війну в цьому селі не лишилося ні памʼятника, ні списку загиблих. Лишилися книги записів актів цивільного стану.

Найдавніший з них - запис про шлюб № 1 від 30 листопада 1941 року. Одружилися Черненко Микола Степанович і Бабич Зінька Трохимівна, обом по двадцять одному року. У графі, скільки живе в селі, у нареченої стоїть двадцять один рік, тобто все життя, а в нареченого десять місяців^[2]. Бланк при цьому радянський, друкований, і заповнюють його від руки, як заповнювали до війни.

За 1942 рік у книзі народжень за селом записано дванадцять актів, за 1943-й - вісім^[3][1]. Числа ці нерівні не тому, що народжень поменшало: перші шість актів 1942 року сам зміст книги позначає як відсутні^[3].

У графі місця роботи батьків стоїть господарство, і воно змінює назву всередині року. Із лютого по липень при «М-Карашинському громадському господарстві № 7» записано пʼять родин - усі, крім позашлюбного першого акта й того, де батько перебував у Німеччині. А в останньому акті року, складеному 13 жовтня на дитину, народжену 10-го, стоїть уже «М-Карашинська хліборобська спілка № 3»^[1]. Так у бланку сільради відбилася аграрна перебудова, яку окупаційна влада проводила того року.

Акт № 4, лютий 1943 року. Народився Пасіченко Володимир Семенович. Батько, Семен Михайлович, двадцяти одного року, росіянин, постійне мешкання - Алтайський край, а в графі місця роботи записано «працює в Рейху». Реєструвала дитину сама мати, Марія Трохимівна, двадцяти років^[1]. Що його вивезли саме звідси, бланк не каже; але це єдиний знайдений документ, у якому людина, повʼязана з цим селом, на день запису перебуває на роботах у Німеччині.

Акт № 1 того самого лютого - Сінельник Ольга Андріївна, позашлюбна; графа для батька не заповнена, заявляла мати сама^[1]. Імʼя матері стерте на злам сторінки в обох стовпцях бланка, і прочитати його ми не змогли.

Решта шість актів дають родини цілком: Бабич Борис Петрович у батьків сорока двох і тридцяти двох років, Бичок Ольга Сергіївна, Богданчук Марія Гнатівна, Богданчук Петро Михайлович, Латко Петро Леонідович, Сінельник Вадим Миколович^[1]. Батьки двох Богданчуків записані Пилиповичами, Гнатом і Михайлом; брати це чи ні, бланк не каже.

Доньку Ольгу Сергіївну реєструє Бичок Сергій Андрійович, двадцяти шести років^[1]; розстріляний 1937 року - Бичок Андрій Сергійович, 1895 року народження. Андрій Сергійович, Сергій Андрійович, Ольга Сергіївна: імʼя й по батькові чергуються через покоління, і вік сходиться. Родинного звʼязку бланк не називає, і встановити його можна за метричним записом про народження Сергія.

Для пошуку. Книга 1943 року побудована незвично: розділи Великого й Малого Карашина в ній чергуються рядок за рядком, а не стоять суцільними блоками^[1]. Помилка на один аркуш дає сусіднє село, і зовнішніх ознак у неї немає, тому назву сільради треба звіряти в самому бланку.